Педагогічна технологія Створення ситуації успіху при викладанні уроків природничо- математичного циклу

Мета проекту: розкрити зміст педагогічної технології Створення ситуації успіху її концептуальні положення, понятійний апарат; формувати вимоги до особистості і діяльності педагога. План проекту 1. Мета і завдання технології 2. Понятійний апарат 3. Зміст педагогічної технології 4. Вимоги до особистості і діяльності педагога 5. Висновки 6. Список використаної літератури Завдання проекту: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; показати колегам як саме необхідно надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили. Використовувати інтерактивні технології з метою активізації пізнавальної діяльності, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.

Головна мета діяльності вчителя – створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. Завдання педагогічної технології: Допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів; Дати зрозуміти, що без зусиль в житті нічого не дається, весь час необхідно прикладати зусилля. Технологія Створення ситуації успіху звучить у таких висловлюваннях педагога: Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде... Саме ти і міг би зробити таку справу... Починай же! Ти це добре зробиш!.. Ось ця деталь (елемент, частина) вийшла дуже гарно!

Технологія Створення ситуації успіху виробляє найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з життєвими труднощами З педагогічної точки зору ситуація успіху – це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики вчителя, сімї. Ситуація успіху – поєднання умов, які забезпечують успіх як результат цієї ситуації. Ситуація успіху – це те, що може організувати вчитель для успішного навчання учня і досягнення ним радості. Стан неадекватного оптимізму – значна переоцінка своїх сил, можливостей. Може виникнути після низки успіхів, що дістали суспільне визнання. Стан тривожного очікування – такий стан дитини, при якому вона перебуває в постійному пресі очікування події, невідомої за результатом. Він виникає не миттєво, а формується поступово, підсвідомо, в результаті постійного нашарування будь-яких невдач, конфліктів, попередити або швидко ліквідувати не вдається. Успіх – це удача в діяльності, досягнення бажаних результатів, суспільне визнання особистості.

Педагог повинен піклуватися про те, щоб навчально-виховний процес, який він організує, містив у собі ситуацію успіху. І це повинно стосуватися діяльності як індивідуальної, так і групової. Щоб сприяти успіху дитини в діяльності, потрібні цілком певні психолого-педагогічні впливи. Для вчителя важливо розуміти внутрішній світ дитини, поважати його переживання. Впливаючи на вихованця, вчитель може говорити дитині правду, хай і гірку. Проте як тільки учень відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти його і допомогти, то прийме зауваження педагога, довірить йому свою долю. І тоді на плечі вчителя ляже ще більша відповідальність за наслідки своїх педагогічних дій. У педагогічній технології "Створення ситуації успіху" особливе значення приділяється вербальній інструментовці. Не менше значення для реалізації описаної технології має і "педагогічна доброта", яку не слід плутати з поняттям "доброта педагога". Особистісно орієнтований підхід і педагогічна доброта неподільні між собою. Але особистісний підхід це напрям, а педагогічна доброта його втілення, його матеріалізована сутність. Особистісно орієнтований підхід може здійснювати хто завгодно, а педагогічна доброта реалізується професійно, підкоряючись певним закономірностям, правилам, спеціальним прийомам. Педагогічна доброта це здатність учителя усвідомлено будувати свої стосунки з вихованцями, спираючись на оптимістичну перспективу їх розвитку, на їх найкращі якості, переслідуючи благодійну мету і домагаючись її досягнення тільки благодійними засобами. І головне, що треба вчителю, приступаючи до роботи за педагогічною технологією "Створення ситуації успіху", це створити оптимістичну установку дитині, забути на деякий час про її "недоліки", побачити тільки перспективні лінії її розвитку. Вимоги до особистості і діяльності педагога

"Здійснена радість" Надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає до його здійснення власні зусилля. Для деяких учнів очікування успіху звично, для деяких епізодично, а для деяких зовсім одноразово. Це і є стан здійсненої радості. Прийом "Невтручання" максимальне надання самостійності у вирішенні проблем "надійним" учням. Краще залишити їх на деякий час у спокої і дати можливість самим розібратися в собі та ситуації, що склалася. У роботі з учнями категорії "Впевнені" до речі прийом "Холодний душ". Учитель не поспішає з поліпшенням оцінок, навпаки, дещо відтягує час. Він не тільки не "поливає бальзамом" зачеплене самолюбство, ущемлені амбіції рідних, але й трохи "підсипає солі" (за А.С. Макаренком). Сенс прийому "Емоційне поглажування" вселити дитині категорії "Невпевнені" віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті і готові піти на емоційний контакт. Сутність прийому "Анонсування" спершу обговорити з учнем, що йому потрібно буде зробити. Це мовби репетиція майбутньої події. "Невпевненим" така попередня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть впевненість у своїх власних силах. У прийомі "Гидке каченя" для категорії учнів "Зневірені" важливо вчасно побачити, впізнати таку дитину, створити всі можливі умови для її розквіту. Необхідно, щоб хтось повірив у неї, забажав допомогти особистості удосконалитися. Велика роль учителя і в ситуації типу "Миша у сметані". Це другий вид "Зневірених", які потрапили в складну ситуацію, проте не перестають боротися до перемоги. Отут потрібно, щоб вчасно надійшла допомога як з боку викладачів, так і з боку учнів, потрібно підтримати прагнення дитини стати на ноги, вселити впевненість у власні сили, показати учню, що і вчитель, і діти бачать в ньому особистість, яка здатна здолати труднощі.

Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" включає створення різноманітних видів радості, використання прийомів, за допомогою яких розгортається робота з різними категоріями учнів. Категорія учнів Надійні – це школярі різного віку, які мають добрі здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обовязків, активні у громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань адекватний можливостям. У класі такі діти почуваються спокійно, впевнено, захищено. Взаємини у сімї, зазвичай, добрі. У Впевнених – здібності можуть бути і вищими, ніж у надійних, але система не відлагоджена. Періоди підйому, злету змінюються розслабленням; спадом. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на поразки. У класі викликають симпатію і в однокласників, і у вчителів. Недоліки таких учнів: збої в роботі, швидке звикання до успіхів, переростання впевненості у самовпевненість. Ростуть такі діти у дружніх, дбайливих сімях. Учні третьої категорії – Невпевнені – цілком успішні школярі, пізнавальні інтереси яких повязані, зазвичай, з навчанням. Мають добрі здібності і відповідально ставляться до справи, але невпевнені у своїх силах. Причинами можуть бути: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна атмосфера в сімї, епізодичні поразки тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на упередженість вчителів і необєктивне оцінювання. Зневірені мають непогану підготовку, здібності, успіхи в навчанні. Однак, після відчутої колись радості сподівань, що здійснилися, з різних причин втратили її. Причини відчаю: серія поразок, безтактність педагога, позиція в сімї (улюбленець – попелюшка). Педагогам слід знати, що чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається у собі і виставляє щодалі більш глибокий захист проти втручання. Основні прийоми в роботі з такими дітьми – створення ситуації успіху через виконання серії доступних доручень і завдань.

В И С Н О В К И Діти не можуть існувати, не відчуваючи уваги до себе, на підсвідомому рівні, це для них – найважливіший фактор життя. Їм потрібна підтримка, захист, надійність, віра, любов. І тому вони постійно, на тому ж підсвідомому рівні, привертають до себе увагу як позитивними, так і негативними вчинками. Тому, наголошуючи час від часу на гарних якостях дитини, ми стимулюємо їх закріплення та розвиток як рис, характерних для цієї особистості. Треба звертати увагу й на такий цікавий елемент властивості мозку, як остання вербальна конструкція. Тому слова, що вимовлені останніми, відразу набувають образного втілення, яке (на підсвідомому рівні) стає для мозку спонуканням до дії. Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості, спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога у позитивні властивості дитини, її сили, її успішність, втілена на вербальному рівні.

Список використаної літератури: Раков С. Формування математичних компетентностей випускника школи як місія математичної освіти. // Математика в школі. – – с Родигіна І. Формування основних груп компетентностей учнів: можливості продуктивного навчання. // Директор школи, ліцею, гімназії. – Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко Науково-методичний журнал Математика", 13-14, травень 2007 р. 8. Б. Житник. Основи сучасного навчання, К.: Ред. загальнопед. газ., С. Подмазін Технологія особистісно орієнтованого уроку, К.: Ред. загальнопед. газ., Н.М. Десятниченко. Роздуми про особистісно орієнтоване навчання, К.: "Плеяда" Відкритий урок 13-14, 2001.