Friedrich Schiller ( ) Німецький поет драматург філософ-естетик

Будинок-музей в Марбаху Народився 10 листопада 1759 року

Елізабет Шіллер Джоанн Каспар Шіллер Батьки Походить із сімї пекаря-трактирника Полковий фельдшер

Освіта Початкова школа і заняття з протестантським пастором Вивчає медицину і у 1780 році отримує посаду полкового лікаря Академію переводять у Штутгарт, продовжують курс навчання Військова академія (1773) Вивчає право Мріяв стати священиком

Військова академія у Штутгарті

Розбійники 1781 р – драма завершена і опублікована Поставлена на сцені театру в Мангеймі Шіллер присутній на премєрі без дозволу суверена покинувши межі герцогства Після другого разу – гауптвахта і наказ займатися лише медициною Шіллер покидає герцогство, тікаючи

Мангеймський театр 1783 р. – інтендант Мангеймського театру Дальберг призначає Шіллера театральним поетом і підписує контракт про написання пєс для постановки на сцені театру Змова Фієско у Генуї (1783) Підступність і кохання(1784) Дон Карлос (1787)

Контракт не відновлено Матеріальна скрута Приват-доцент Кернер запрошує у Лейпціг, потім у Дрезден (1785 – 1787) 1789р – професор всесвітньої історії у Йенському університеті

1790р - одружується із Шарлоттою фон Ленгефельд

Журналістика 1793р – отримує запрошення Котта видавати у журнал Ори Видає щорічний Альманах муз Співпрацює у журналі Талія

Веймар Будинок Шіллера у Веймарі Веймарський театр

Спілкування з Кернером пробудило інтерес до філософії і естетики Філософські листи (1786) Ряд есе ( ) Про трагічне у мистецтві Про грацію і достоїнства Про піднесене Про наївну і сентиментальну поезію 1797 – баладний рік Кубок, Рукавичка, Полікратів перстень, Івікові журавлі

Вільгельм Телль Масштабна картина боротьби чотирьох швейцарських лісових кантонів проти тиранії імператорської Австрії В основу драми лягла швейцарська легенда про влучного стрільця, якому намісник габсбурзького імператора Геслер наказав за неповинність його наказу вклонятися шапці австрійського герцога стріляти у яблуко, що стояло на голові сина Телль справивя успішно із завданням, та сказав, що якби син був убитий, він би вбив і самого Геслера За це його увязнили і посадили на корабель Коли корабель розбився Теллю вдалося втекти

Вільгельм Телль Простий селянинСвідомий бунтар Наївний Ідеальний Еволюція народу СамозвільненняСамозахист

На озері Фірвальдтетті у Швейцарії На батьківщині Вільгельма Телля є скала Шіллера Фрідріху Шіллеру, тому, хто оспівав історію Вільгельма Телля

Помер у Веймарі 9 травня 1805 року Похований у спільній могилі для бідних У 1827 році на вимогу мера Веймара останки перепоховали в склепі Гете

Памятник Гете і Шіллеру у Веймарі

Готхольд Эфраим Лессинг ( ) «Какое на свете самое скверное животное?» спросили мудреца. «Из диких тиран, из прирученных льстец», ответил он. Эту маленькую басню написал Лессинг, великий немецкий просветитель, теоретик искусства и драматург. Тираны и льстецы у него всю жизнь были перед глазами. Германия в его время еще не обрела единства. Страной правили около 300 князей, герцогов и курфюрстов, каждый из которых был тираном для подданных своего маленького государства. А где тираны, там и льстецы, готовые выполнить любое, самое грязное поручение своего повелителя. В стране царили невежество и суеверия. Как и просветители других стран, передовые мыслители и поэты Германии стремились освободить свой народ от предрассудков и привычек, воспитанных веками феодального рабства. Подлинное призвание человека они видели в его активном содействии прогрессу. «Деяние начало бытия», писал в «Фаусте» Гёте. Лессинг был первым в этой славной когорте просветителей. Наиболее значительные его драмы «Эмилия Галотти» (1772) и «Натан Мудрый» (1779). В них Лессинг выступил против феодального деспотизма. Особенно велики заслуги Лессинга как теоретика искусства. В своих статьях и книгах по эстетике он боролся за искусство жизненной правды.

Лессінг Кант

Типографія

Иоганн Вольфганг Гёте скончался 22 марта 1832 года, поэтому в 1827 году никого в его склепе похоронить еще не могли. И даже задумываться об этом не могли. Так что здравствовавший в то время поэт действительно одно время держал у себя в доме извлеченный из общей могилы череп, который он считал черепом своего покойного друга. Пытался на основе костных останков понять загадку гениальности Шиллера, что было очень в духе его естественнонаучных изысканий. Иоганн Вольфганг Гёте скончался 22 марта 1832 года, поэтому в 1827 году никого в его склепе похоронить еще не могли. И даже задумываться об этом не могли. Так что здравствовавший в то время поэт действительно одно время держал у себя в доме извлеченный из общей могилы череп, который он считал черепом своего покойного друга. Пытался на основе костных останков понять загадку гениальности Шиллера, что было очень в духе его естественнонаучных изысканий.