Олесь Гончар (3 квiтня 1918 – 11липня 1995 ) Олесь Гончар (3 квiтня 1918 – 11липня 1995 )

Народився письменник 3 квітня 1918 року в селі Ломівка неподалік Катеринослава.ЛомівкаКатеринослава Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із Ломівки його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір. СухуПолтавської області

Тридцяті роки в житті Олеся Гончара період формування його як громадянина й митця. До вступу в Харківський університет (1938) він навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник. У вересні 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету.Харківський університетХаркові

Почав друкуватися у У червні 1941 р. О.Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт. Про долю цього батальйону письменник написав у романі «Людина і зброя», за який був нагороджений державною премією ім. Т. Г. Шевченка. Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів».

Робота над «Прапороносцями» тривала три повоєнних роки у місті Дніпропетровськ, де він жив у районі Ломівка в домі у своєї сестри.В цей час, правда, Олесь Гончар публікує ще кілька новел і повість «Земля гуде», завершує навчання в вузі (Дніпропетровський університет, 1946), але головним підсумком цихроків стає трилогія «Прапороносці». Дніпропетровськ

У роках Олесь Гончар голова правління Спілки письменників України, у роках секретар правління Спілки письменників СРСР. Від 1973 р. голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру, академік Академії наук України.Спілки письменників УкраїниСпілки письменників СРСР Олесь Гончар був нагороджений багатьма орденами та медалями. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченківської (9 березня 1962),Сталінської премії1948премії імені Тараса Шевченківської9 березня1962 Роман «Тронка» приніс авторові Ленінську премію (1964 р.),

40-х і на початку 50-х років він пише низку новел «Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають», «Усман та Марта» й ін

Видані протягом 50-х років книги новел «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-комшi» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951) і «Щоб світився вогник» (1955) присвячені мирному життю людей Видані протягом 50-х років книги новел «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-комшi» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951) і «Щоб світився вогник» (1955) присвячені мирному життю людей Романна дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957) історико- революційній проблематиці. Романна дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957) історико- революційній проблематиці. «Альпи»1946; «Голубий Дунай»1947; «Злата Прага» 1948 ; «Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають», «Усман та Марта»

У х роках були надрукованi такi романи, як «Тронка» (1963), «Собор» (1968), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), повість «Бригантина» (1972), новели «Кресафт» (1963), «На косі» (1966), «Під далекими соснами» (1970), «Пізнє прозріння» (1974) та ін.

Твори О. Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова. Помер письменник 14 липня 1995роцi у Києвi де i був похований. Будинок в якому народився письменник зараз має статус музея.