Ольга Юліанівна Кобилянська Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі! Ольга Кобилянська

Життєва стежина Ольги Кобилянської 1863, 27 листопада в містечку Ґура-Гумора (Південна Буковина) народилась Ольга Юліанівна Кобилянська. Ольга була четвертою (усього родина мала семеро дітей) 1868 переїздить до Кімполунга, містечка в Карпатах, теперішня Румунія 1889 переїздить у село Димки в маєток материних батьків за 27 км від міста Чернівці. Тамтешнє життя описала в повісті Земля 1891 переїздить до Чернівців 1903 лівобічний параліч; другий параліч стався 1936 року, після чого Ольга перестала писати 1927 у Харкові вийшло перше 9-томне видання творів письменниці 1942, 21 березня смерть Ольги Кобилянської. Похована у Чернівцях поруч із батьками

Робітниця свого народу Мати – спольщена німка, батько – дрібний чиновник; займалася самоосвітою, захоплювалася соціологією, політологією, філософськими трактатами, грала на фортепіано, цитрі, дримбі, добре малювала, грала в театрі; володіла німецькою, польською мовами, перші твори писала на німецькій, тільки у 20 років почала вивчати українську; на її творчість вплинули: Генріх Гейне, Єнс-Петер Якобсен, Тургенєв, Достоєвський. «Одна праця, писала Ольга, одне перо, ба власне моє я зробило мене тим, чим я є робітницею свого народу».

ЇЇ твори – енциклопедія жіночої душі ЇЇ ідеал – жінка освічена, інтелігентна, прогресивних поглядів, з високими духовними запитами, вільна у виборі роду занять, любляча й ніжна. Саме такою й була сама письменниця. Кожен твір вражає поетичністю, витонченістю й глибиною зображення характерів, особливо жіночих. Опрацювала нову тему в українській прозі – долю освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища

Зображення життя села, його соціально- психологічних і морально- етичних проблем стало другою провідною лінією творчості Кобилянської. «Щоденники» письменниці переконливо свідчать, що в другій половині 80-х рр. вона вже замислюється над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей.

Перші літературні твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою ще без чіткого уявлення, «що значить слово «література», припадають на початок 80-х років («Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»). Ранні неопубліковані твори Кобилянської («Гортенза», «Малюнок з народного життя на Буковині», «Видиво», «Людина з народу» та ін.) сьогодні зберігають переважно пізнавальне значення, відображаючи окремі сцени з життя містечкової інтелігенції, людей з народу.

Мені судилося блукати самій до кінця свого життя У донжуанському списку Ольги Кобилянської траплялися різні люди: двоє селян-буковинців, інженер, студенти й навіть один жонатий немолодий уніатський священик. Принаймні троє з того списку примушували її страждати дуже сильно. Це німець Ернст Зерглер, інженер, селянин Василь та студент Євген (Геньо) Озаркевич. Ці любові вона переживала так гостро, що іноді просто хворіла. Її захоплення межували зі смертельною недугою. Осип Маковей був на три роки молодший від Кобилянської. Вони покохали одне одного з першого погляду. Залишилися її листи до нього. Цей архів зберігається у Львові. «У нас споріднені душі. Деякий час Кобилянська і Маковей навіть жили разом. Та мабуть він її по справжньому не любив, а захоплювався лише як письменницею. У 1903 році виїхав з Чернівців, одружився, але не був щасливим у шлюбі і 1925 року помер.

О. Кобилянська та І. Франко У 1898 році Ольга їде на святкування 25-річного ювілею Івана Франка. Знайомиться з Іваном Франком, живе в його родині.

У 1899 році Ольга Кобилянська особисто познайомилася з Лесею Українкою. Відтоді й упродовж понад 10 літ (від 1899 до 1913 pp.) між Лесею Українкою та О. Кобилянською починається листування, сповнене щирого почуття взаємної симпатії… Доволі часто зміст цих листів, окрім розповіді про основні події та епізоди зі свого життя, обміну літературними новинами чи творчими порадами (які є також своєрідною декларацією естетичних поглядів й уподобань їх авторів), наскрізь просякнутий глибокою метафоричністю, ліризмом переживань, і подекуди складається враження, що це радше зразки якоїсь високої поезії, інтимної лірики: «Мій любий чарівний квіте!. Мені здається, що цвіт папороті, якби він був, то був би до Вас подібний… Любий, далекий лотосевий квіте!.» – зверталася Леся Українка до О. Кобилянської. Ольга ж, своєю чергою, називала Лесю Українку «білим лебедем». А з 1901 р. у їхньому листуванні з'являється нова (погодьтеся, оригінальна!) поетична фігура – Хтосик біленький і Хтосик чорненький.

Леся Українка- неповторна подруга Леся Українка з братом Михайлом.

Фрагмент виставки Хтось біленький, хтось чорненький ( Чернівецький літературно-меморіальний музей ). 37-річна Ольга Кобилянська (ліворуч) із на сім років молодшою Лесею Українкою. Фото 1901 року.

Творчий спадок: 1880 р. – перше оповідання Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини; 1883 р. – оповідання Воля чи доля; 1888 р. – повість Лореляй, яка у 1896 році опублікована під назвою Царівна; 1892 р. – праця Рівноправність жінок; 1894 р. – повість Людина; 1895 р. – Він і вона; 1896 р. – Царівна; 1902 р. – соціально-психологічна повість Земля; 1909 р. – лірико-романтична повість В неділю рано зілля копала… 1917 р. – Лист засудженого вояка до своєї жінки, Юда; 1923 р. – Зійшов з розуму; 1926 – 1929 рр. – девятитомне зібрання творів.

Я плакала поезіями в прозі

У середині 90-х рр. письменниця поглиблює знання життя селянства, чому сприяють її тісні контакти з мешканцями буковинських сіл, зокрема Димки, що згодом увійде в її творчість страшною трагедією- братовбивством («Земля»). Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська дала в новелах «Банк рустикальний», «На полях», «У св. Івана», «Час», «Некультурна». Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість Кобилянської «Земля».

« Земля» це соціально- психологічна повість Ольги Кобилянської про селянство. Поклавши в основу твору дійсні факти, письменниця створила глибоко індивідуалізовані образи селян, усім своїм єством пов'язаних із землею-годувальницею. Головні герої:Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, сини Михайло та Сава.

В основі твору морально-етична проблематика, заглиблення у філософську й навіть містичну царину. Промовистим є епіграф до повісті, взятий з твору норвежця Юнаса Лі (поданий німецькою мовою): «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша». Таким чином наголошується, що хоч проблема власності на землю соціальна, авторка акцентує на морально- етичних проблемах, і для неї важливо пояснити причини того, що сталося, дослідити психологію кожного персонажа. Письменниця порушує проблеми: сакрально-містичний зв'язок людини і землі влада землі над людиною фатум, влада долі над людиною життя і смерть гріх і святість злочин і спокута любов і ненависть сумлінна праця на землі як священний моральний обов'язок, єдиний засіб і виправдання буття селянина

Музей Ольги Кобилянської в селі Димки Чернівецької області У 1889 – 1891 роках письменниця проживала тут у батьківському маєтку, а в інші часи часто бувала в селі заїздами. У трьох кімнатах музею розміщена музейна експозиція, четверта кімната – меморіальна.

Музей Ольги Кобилянської у Чернівцях

Особисті речі Ольги Кобилянськ ої Чернівецький літературно-меморіальний музей

27 листопада 2010року у Чернівцях відсвяткували 147-му річницю з дня народження Ольги Кобилянської. З цієї нагоди відбулося покладання квітів до памятника письменниці, що на Театральній площі Чернівців та на її могилу.