Трубадури (фр. troubadour, trobar – винаходити, вишукувати, імпровізувати) – середньовічні провансальські поети XI-XIII ст., які виконували свої твори (балади, альби, канцони, сирвенти, пасторалі тощо) під акомпанемент скрипки чи будь-якого іншого інструмента. Кожна нова пісня супроводжувалась новою мелодією. Творчість трубадурів вплинула на лірику труверів у Франції та мінезингерів у Німеччині, відкрила шлях до поезії солодкого стилю, вплинула на подальший розвиток європейської лірики. Трубадур

Виникнення лірики трубадурів Лірика трубадурів (або куртуазна) зародилась у період зрілого Середньовіччя (XI-XII ст.) у Південній Франції, в королівстві Прованс. Прованс являв собою незалежну державу, розташовану у Північному Сході Середземноморя між Іспанією та Італією, на території, що довгий час перебувала під владою Стародавнього Риму. На базі латини у Провансі ще наприкінці римської доби сформувалася власна провансальська мова, виникли сприятливі умови для культурного розвитку. За доби Середньовіччя виникла численна школа трубадурів, про яких збереглося понад 300 біографій та відомості про 20 провансальських поетес. Провансальський трубадур XII ст.

Провансальські трубадури займали різне суспільне становище: серед них були королі, знатні феодали, рицарі, духовні особи, а також торговці, ремісники, селяни. Авторитет трубадура визначався не його соціальним походженням, а мірою таланту. Близько 40 трубадурів відомі у всьому світі. Найвизначнішими із поетів, поряд із герцогом Гільйомом Аквітанським та графом Рамбаутом дАуренгом, знатними дворянами Джауфре Рюделем, Бертраном де Борном були також вихідці із селян – Маркабрюн, Гіраут де Борнейль, син кухаря Бернарт де Вентандорн та інші.

Тематика лірики У ліриці трубадурів центральною була тема кохання. Любов сприймалася як найвище благо, могутнє моральне почуття, здатне облагородити людину. Звідси прославлення любові до Прекрасної Дами, захоплення земною красою (жінки, природи), оспівування весни як часу кохання, змалювання поетичного світу мрій, видінь, сну, в яких зображується щасливе взаємне почуття. Важливим також було уславлення рицарської доблесті і звитяги, готовності рицаря служити своїй коханій, недосяжній Дамі Серця. Також у ліриці трубадурів значне місце займало зображення війни, суспільно-політичних проблем, світу природи, мистецтва. Лірика трубадурів

Жанри Лірика трубадурів відзначається світлою людяністю, яскравим оптимізмом, та високою художньою майстерністю. Саме трубадури першими в Європі започаткували використання рими, склали нові пісенні форми – альба, канцона, сирвента, пасторелла, серенада (серена), сонет, плач. В цілому було створено понад 900 віршованих форм. Старопровансальська мова стала пешим у Європі взірцем літературної мови. Оксітанські трубадури.

Джауфре Рюдель де Блайа ( ) Джауфре Рюдель був дуже шляхетною людиною, правителем Блайї. Він закохався у графиню триполітанську й оспівував її, ніколи особисто не знавши й чувши про її красу і доброчесність від паломників. Бажаючи побачити кохану, він став хрестоносцем і морем вирушив у дорогу. На кораблі Рюдель занедужав і, вмираючий, був привезений в одну триполітанську таверну. Про нього повідомили графині. Вона прийшла до поета. Рюдель довідався, що це була графиня й одразу ж отямився; подякував Богові, що той не дав йому вмерти, не побачивши коханої. Так він помер у неї на руках. Графиня поховала його з великими почестями у храмі тамплієрів; у цей же день вона прийняла постриг, оскільки була дуже засмучена смертю поета. Рюдель вмирає на руках Годієрни

У своїх віршах Джауфре Рюдель майстерно поєднував душевні переживання із зображенням різних станів та кольорів природи. Характерним є мотив весняного пробудження, співзвучний за настроєм з відчуттям перших ознак зародження кохання. Для його поезії властиво засвоєння та розвиток традицій римського поета Овідія, любовної поезії арабів, застосуванням прийомів провансальської народної лірики. Образ трубадура Джауфре Рюделя став узагальненим для провансальської лірики. Саме Джауфре Рюдель є засновником теми так званого далекого кохання. Джауфре Рюдель і його Дама

Бертран де Борн (Born, Bertran de ) Один із видатних прованських трубадурів, Бертран де Борн був рицарем і разом зі своїм братом володів укріпленим замком Альтафорт (зараз містечко Отефор). Данте хвалить його як талановитого поета, співця війни («Про народне красномовство»), згадує про його щедрість («Бенкет»), але прирікає Борна на дуже важку кару за гріхи серед «злопорадників» у восьмому колі пекла: видатний трубадур тримає свою відрубану голову в руці, «як ліхтар». За що ж судилася йому така кара? Бертран де Борн

Бертран де Борн увесь час воював з сусідами: графом Перигорським, віконтом Ліможським, своїм братом Костянтином і Річардом Левине Серце, коли той був ще графом Пуатьє. Він був хорошим рицарем і воїном, гарним коханцем і мудрим, красномовним трубадуром, умів бути злим і добрим. Неодноразово бував гостем короля Генріха Англійського та його сина. Проте часто плів інтриги – між батьком, сином, братом. Він хотів, щоб король Франції і король Англії завжди воювали. Бертран де Борн. Гюстав Доре Бертран де Борн. Арнаут Даніель.

Як талановитий поет Борн надзвичайно яскраво відобразив ідеологію дрібного рицарства, завжди готового взятися до зброї і змушеного через нестатки жити війною. Але він, звичайно, не був єдиним носієм цієї ідеології. Його творчість цікава саме тому, що у талановитій формі виражає погляди і почуття тієї частини феодалів, до якої він належав. Після надзвичайно бурхливого життя Борн подався у монастир, де й помер. Бертран де Борн

Ознаки лірики трубадурів - Поява рими, досконалість поетичної форми; - образи мандрівного рицаря та його Дами; - тема кохання, весни, суму розлуки, поклоніння Чарівній Дамі; - тема служіння королю, оспівування війни, сміливості рицаря; - жанри – канцона, альба, сирена, пасторелла, балада, сирвента, плач.