Життя та творчість Андрія Малишка Підготував: учень 10 класу ЛСШ 69 Ферій Петро

Біографічні дані: Народився 2 (14 листопада) в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця. Закінчив семирічку в рідному селі, вчився в медичному технікумі, потім на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі.

Солдат… В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В роках служив у Червоній армії. Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армия», «За честь Батьківщини», і в партизанській газеті «За Радянську Україну».

Редактор… Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» ( ).

Політик… Депутат Верховної Ради УРСР 3- го та 4-го скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року).

Поет… Упродовж років видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі 1940). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила».

Останнім твором поета, написаним у лікарні за вісім днів до його смерті, була славнозвісна "Стежина" ("Чому, сказати, й сам не знаю..."), в якій він роздумує над людським життям...

Пісняр… У збірці «Що записано мною» (1956) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959) «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960) «Вчителька» тощо.

Відомі пісні Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші, блакитні твої. Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. ПІСНЯ ПРО РУШНИК

Білі каштани, світлі вогні, Де б не бував я - любі мені. Київські ночі, зустрічі в саду - В серці, куди не піду. Гори високі, синь Дніпрова, Молодість наша вічно жива. Київські ночі, зустрічі в саду - В серці, куди не піду. Ми покохались там, де дуби, В київськім небі два голуби. Кружать, здіймають крилонька свої, Наче ми в парі, в сім'ї. Так воно стане, так воно є, Білі каштани - щастя моє. Київські ночі, зустрічі в саду - В серці, куди не піду. Білі каштани

Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. За річкою, за голубою Дві чайки у хмари зліта. В краю подніпровськім ми стрілись з тобою, Веселко моя золота. Над полем зарошені віти Дубове верхів'я звело. З тобою у парі ми будем любити Все те, що на серце лягло. І стеляться обрії милі, І вечір в осіннім вогні, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. Ми підем, де трави похилі Де в гаю сія, роси й течія Ходить садом вечоровим Молодість моя, Оглядає світ, обриває цвіт, Подає своїй любові Вiсточку "Привіт". Чи й тепер вона жде мене одна? Чи заплетена перлами сиза далина? Вірю прийде знов у красі обнов, Не розстане, не зів'яне Вірная любов. Зоре вечорова

Нагороди! 1947 Сталінська премія за збірку «Лірика» та поему «Прометей» Сталінська премія за збірку «За синім морем» Шевченківська премія за збірку «Далекі орбіти» Державна премія СРСР за збірку «Дорога під яворами». Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», а також медалями

Пам'ять… На могилі Андрія Малишка, на Байковому кладовищі у 1973 році було встановлено надгробний пам'ятник з мармуру, роботи скульптора Галини Кальченко. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Пам'ятник Малишку біля його школи. На фасаді будинку Роліту, де мешкав поет, в 1973 році встановлено бронзову меморіальну дошку (скульптор І. В. Макогон).

У 1991 році в Обухові в будинку, де народився поет, відкрито музей. 31 жовтня 2003 року Національний банк України випустив в обіг 2- гривневу пам'ятну монету присвячену Андрію Малишку.

Ім'ям Андрія Малишка в 1971 році названо вулицю в Дніпровському районі Києва. Також є вулиці в Богуславі, Борисполі, Горлівці, Донецьку, Ковелі, Коломиї, Коростені, Луганську, Обухові, Смілі, Тернопілі. Про А. Малишка у 1983 році на кіностудії «Укртелефільм» знято документальний фільм «Андрій Малишко» (оператори П. Щириця, Т. Щепанкевич).

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі, Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла... Андрій Малишко