учнів 2 класу Хустського НВК1 вчитель Теслевич Маряна Василівна

Квітне в садочку червона калина, Рідна земля для нас всіх – Україна! "Хто не знає свого минулого, той не вартий щасливого майбутнього", – писав відомий український поет Максим Рильський. Учні нашого класу свято бережуть пам'ять своїх предків. Ми зібрали зразки усної народної творчості та літературні твори про один із найважливіших символів українського народу, української мови та літератури – калину.

Планування діяльності 1. Обговорення теми проекту. 2. Визначення джерела необхідної інформації. 3. Обєднання в групи. 4. Робота в творчих групах за спеціальними завданнями : – «шукачі інформації» – «дослідники» – «народні умільці» – «юні автори»

Калина – символ України. Народ шанує її за пишну вроду та цілющі властивості. Немає такого села, де б за тином чи біля криниці, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла калина рясним білим цвітом навесні, не рум'янила червоними ягідками аж до весни. Калина – символ України. Народ шанує її за пишну вроду та цілющі властивості. Немає такого села, де б за тином чи біля криниці, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла калина рясним білим цвітом навесні, не рум'янила червоними ягідками аж до весни.

На нашій планеті росте понад 200 видів калини. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим соком і давала хліб із калиною. Тарас Шевченко дуже любив цю рослину. У Кобзарі він вжив слово калина 385 разів.

У калини китиці червоні, У калини білі-білі квіти, Я тримаю гілочку червону, А здається – усміх України. Наукова назва калини походить від латинського слова, що означає вязати або плести. Бо молоді гілки використовуються для виплітання кошиків, а також із них плели гірлянди, вінки. Квіти мають білий колір, бувають золотистого та рожевого кольорів. Де ж полюбляє рости калина? Біля річок, на луках, у садках. Вона любить вологі ґрунти. Цікава особливість у калини: вона має квітки двох видів: внутрішні дають плоди, зовнішні привертають увагу комах. Та не тільки яскрава краса привертає увагу. Всім відома цінність калини як лікарської рослини. Недаремно у народі кажуть: "Червона калина від 100 хвороб лікує".

Група «Юні автори» збирає зразки усної народної творчості та літератури; складає власні твори для усного журналу.

Презентація сенканів Калина. Червона, пишна. Зацвіла, розквітла, похилилася. Це моя рідна земля. Символ. Калина. Солодка, гірка. Пишається, червоніє, звеселяє. Рослина – символ батьківської оселі. Пам'ять. Калина. Поетична, рідна. Посадили, памятати, оберігати. Краса і врода Батьківщини. Матуся.

Вишита сорочка, рушник та калина – з цього починається ненька-Україна. Калина символізує материнство: кущ сама мати; цвіт, ягідки діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина символізує свято коляди, Різдва світу. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям казали: «Не ламайте калину, бо накличете морози».

Не обходився без калини і такий важливий обряд, як весілля. У багатьох весільних піснях є слова про калину. Найдорожчих гостей зустрічали короваєм, прикрашеним калиною. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

Шанування калини у народі Не було колись хати, біля якої не кущувала б калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. А коли вже кетяги достигали, їх вішали попід стріхою. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала із собою хліб з калиною. Без калини не обходилось жодне весілля. Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його гроном калини.

Посади біля хати калину – матимеш долю щасливу. Дбайливо охороняли й доглядали у народі калину. Наруга над калиною вкривала людину ганьбою.

Якщо ви візьмете в руки ягідку і виймете плід – сплющену насінину, – то за формою вона нагадає вам людське серце. Калина – це слава рідної землі, отчого краю, батькової хати. Калина – це той символ, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милий край, це символ безсмертя. Калина – це символ мужності й незламності духу в боротьбі за незалежність рідного краю. Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Калина – дерево поетичне. Калиновий цвіт – привітне вітання дочки до матері. Нахилені гілки – печаль. Зраджена жінка – зламана калина. Красень – син – матірю порівнюється з калиною. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів- бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною. У своїй творчості до калини зверталась і Леся Українка. У своїй драмі «Лісова пісня» вона 4 рази звертається до образу калини. Калина в неї живуча, гірка і солодка, безсмертна, як Україна. Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка, І. Франка. У Кобзарі слово калина зустрічається 360 разів! Красу рідної природи Тарас Шевченко подає через поетичний образ калини. Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина – дитина. Любо-любо стало, Пташечка зраділа І защебетала.

Калина – символ України

Про калину не тільки складено багато віршів, пісень, а й написано картин художниками. Особливо часто зустрічається калина в орнаменті петриківського розпису.

Посадіть калину коло школи, Щоб на цілий білий світ Усміхалась щиро доля, Материнський ніжний цвіт. Посадіть калину на городі, Щоб заквітнула земля! Із роси - пречиста врода, З неба - почерк журавля. Посадіть калину коло тину, Щоб злагода цвіла. Буде щедрою родина, Буде честь їй і хвала. Посадіть калину коло хати, Щоб на всеньке, на життя! Стане кожен ранок святом, Дітям буде вороття. Посадіть калину в чистім полі, Хай вона освятить час! Рід наш любить дуже волю, Хай же й воля любить нас! Посадіть калину коло школи. А щоб цвіт її не стерся, Не зів'янув в спориші. Посадіте коло серця, Щоб цвіта вона в душі.