Методичні рекомендації «Особистісно- орієнтований підхід у навчанні та вихованні школярів»

«Не силуйте душу людини, уважно придивляйтесь до законів природного розвитку кожної дитини, до її особливостей, прагнень, потреб» В.О. Сухомлинський

Особистісно орієнтована освіта передбачає впровадження нових педагогічних технологій та ефективних форм взаємодії з дитиною, вимагає від педагога високої професійної компетентності й особистісної зрілості.

У системі особистісно орієнтованої освіти підростаючого покоління найсуттєвіша роль відводиться педагогу, «якому необхідно відійти від навчально-дисциплінарної моделі і переорієнтувати педагогічний процес на головне – особистість»(О.Я.Савченко).

Особистісно орієнтоване навчання – організація навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, урахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального субєкта навчально-виховної взаємодії; передбачає формування цілісної особистості, яка усвідомлює свою гідність і поважає інших людей.

Мета і завдання особистісно орієнтованого навчання і виховання полягають в створенні максимально сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості учня, виявленні та активному використанні його індивідуальних особливостей у навчальній та виховній діяльності.

Принципи особистісно орієнтованого підходу: - принцип неповторності кожної дитини; - принцип визнання відсутності нездібних дітей; - принцип урахування нерівності розумових здібностей учнів; -принцип індивідуалізації навчально-виховного процесу; - принцип урахування індивідуальних особливостей учнів; - принцип визнання кожної дитини особистістю; - принцип отримання позитивних відчуттів від навчання; -принцип людяності, чуйності і тактовності у ставленні до дітей.

Сутність особистісно зорієнтованого навчання полягає в тому, щоб: -визначити життєвий досвід кожного учня, рівень інтелекту, пізнавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спочатку треба розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти; -формувати позитивну мотивацію до пізнавальної діяльності, самопізнання, самореалізації та самовдосконалення в межах соціокультурних і моральних цінностей; -озброїти учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання та іншими, необхідними для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою та цивілізацією в цілому.

–Проблеми гуманно особистісного підходу знайшли своє відображення в педагогічних системах та публікаціях Ш.О.Амонашвілі. «Що таке справжній особистісний гуманний підхід до дитини? Це, насамперед, повага, любов. Гуманна педагогіка базується на припущеннях, в основу яких покладено Мудрість.» Ш.О.Амонашвілі Ш.О.Амонашвілі визначає три закони гуманної педагогіки: – Любити кожну дитину; – Розуміти і приймати її такою, якою вона є; – Озброїтись оптимізмом у ставленні до будь-якої дитини.

Складові особистісно-орієнтованого навчання Збереження психофізичного здоров'я Стимулювання розвитку потенційних можливостей дитини. Визнання самоцінності,неповторності,індивідуальностіособистості кожної дитини, її право на помилку Я – особистистість Застосування«ситуації успіху», взаємодопомоги,довіри. Забезпеченняпозитивного психоемоційногокомфорту. Створенняумов для саморозвитку,самовираження. Допомога дитинів пізнанні власного«Я», світу, іншихлюдей. Формування базису особистісноїкультури, загальнолюдськихцінностей. Гуманізація педагогічного спілкування. Пристосування нав­чання та виховання до можливостей дитини

–Створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовиявлення учня. Ідеї особистісно орієнтованого навчання та виховання

–Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що сприяє розкриттю субєктного досвіду учнів. –Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу. –Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань, без будь-якого остраху помилитися чи дати неправильну відповідь.

- Використання під час уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму навчального змісту. - Оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення. -Заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи (вирішення завдання), аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні.

Основне завдання особистісно орієнтованої педагогіки - розвиток здібностей учня.

Бажаємо успіхів!