Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 р. та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847 р. по 11 травня 1848 р. в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня грудень 1847 р. Це вірш Мені тринадцятий минало червня травня1848Орській фортеці1847

Первісний автограф досі не відомий. Наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, Шевченко переписав вірш з невідомого ранішого автографа до «Малої книжки» (під 7 до шостого зшитка за рр.). Згодом, найімовірніше 1857 р., наприкінці перебування на засланні в Новопетровському укріпленні, Шевченко дописав криптонім «N. N.», можливо, маючи на увазі подругу дитинства Оксану Коваленко, образ якої змальовано в цьому творі. Про Оксану Коваленко йдеться також у поезії «Ми вкупочці колись росли». Первісний автограф досі не відомий. Наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, Шевченко переписав вірш з невідомого ранішого автографа до «Малої книжки» (під 7 до шостого зшитка за рр.). Згодом, найімовірніше 1857 р., наприкінці перебування на засланні в Новопетровському укріпленні, Шевченко дописав криптонім «N. N.», можливо, маючи на увазі подругу дитинства Оксану Коваленко, образ якої змальовано в цьому творі. Про Оксану Коваленко йдеться також у поезії «Ми вкупочці колись росли».1 листопада квітняАральської описової експедиціїОренбурга«Малої книжки»Новопетровському укріпленніОксану Коваленко«Ми вкупочці колись росли»1 листопада квітняАральської описової експедиціїОренбурга«Малої книжки»Новопетровському укріпленніОксану Коваленко«Ми вкупочці колись росли»

Вперше надруковано з довільним виправленням першого рядка («Мені тринадцятий минало» на «Мені тринадцятий минав») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. СПб., С і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. Львів Т. 2. С (в обох виданнях подано за «Малою книжкою» з пропуском адресата «N. N.»; у львівському виданні останній рядок 50 подано: «Людей би не прокляв»). Вперше надруковано з довільним виправленням першого рядка («Мені тринадцятий минало» на «Мені тринадцятий минав») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. СПб., С і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. Львів Т. 2. С (в обох виданнях подано за «Малою книжкою» з пропуском адресата «N. N.»; у львівському виданні останній рядок 50 подано: «Людей би не прокляв»).

На каракалпацьку мову вірш переклав Джолмурза Аймурзаєв. На молдавську мову вірш переклав Юрій Баржанський. Вірш увійшов до збірок «Вибрані твори» (Кишинів, 1951), «Вибране» (Кишинів, 1961). На каракалпацьку мову вірш переклав Джолмурза Аймурзаєв. На молдавську мову вірш переклав Юрій Баржанський. Вірш увійшов до збірок «Вибрані твори» (Кишинів, 1951), «Вибране» (Кишинів, 1961).каракалпацьку мовуДжолмурза Аймурзаєвмолдавську мовуЮрій Баржанськийкаракалпацьку мовуДжолмурза Аймурзаєвмолдавську мовуЮрій Баржанський

Вірш знайшов своє втілення у образотворчому мистецтві: Вірш знайшов своє втілення у образотворчому мистецтві: скульптура Анатолія Білостоцького «Мені тринадцятий минало…» (дерево, 1961); скульптура Анатолія Білостоцького «Мені тринадцятий минало…» (дерево, 1961);Анатолія БілостоцькогоАнатолія Білостоцького

декоративна тарілка «Мені тринадцятий минало» Петра Верни (1935); декоративна тарілка «Мені тринадцятий минало» Петра Верни (1935);Петра ВерниПетра Верни скульптурна композиція «Мені тринадцятий минало…» Василя Аронця (1963); скульптурна композиція «Мені тринадцятий минало…» Василя Аронця (1963);Василя АронцяВасиля Аронця композиція Андрія Сухорського «Мені тринадцятий минало» (1951); композиція Андрія Сухорського «Мені тринадцятий минало» (1951);Андрія СухорськогоАндрія Сухорського картина Олега Шупляка «Мені тринадцятий минало» (2009). картина Олега Шупляка «Мені тринадцятий минало» (2009).Олега ШуплякаОлега Шупляка

Фінал поезії «Мені тринадцятий минало...» непростий. Напевно, ви вже відчули, що тут ідеться не просто про спогади дитини, а про міркування дорослої людини, що прожила надто важке життя. Тепер страждання малого пастушка видаються йому, знаному поетові, не такими вже й болючими. Бо тоді все ж траплялись хвилини щастя, хотілося радісно молитись Богові, обертати личко до сонця, усміхатись привітній милосердній Оксаночці. Фінал поезії «Мені тринадцятий минало...» непростий. Напевно, ви вже відчули, що тут ідеться не просто про спогади дитини, а про міркування дорослої людини, що прожила надто важке життя. Тепер страждання малого пастушка видаються йому, знаному поетові, не такими вже й болючими. Бо тоді все ж траплялись хвилини щастя, хотілося радісно молитись Богові, обертати личко до сонця, усміхатись привітній милосердній Оксаночці.

Ілюстрації:

Підготувала Підготувала Учениця 7 класу Дудніченко Анастасія