Розвиток інформаційно- технологічної компетентності учителів

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, компетентність, інформаційна компетентність, інформаційно-технологічна компетентність.

Під інформаційно-комунікаційними технологіями розуміють сукупність методів та технічних засобів, які використовуються для збирання, створення, організації, зберігання, опрацювання, передавання, подання й використання інформації.

Володіння інформаційно- комунікаційними технологіями (ІКТ) є одним із базових елементів сучасної освіти.

Вміння працювати з інформацією стає одним із найбільш необхідних і важливих компонентів сьогодення. Ще більш актуальною стає здатність активно діяти, швидко приймати рішення, саморозвиватися, самовдосконалюватися не лише під час навчання.

Новітні умови роботи залежать від інформованості однієї людини, від інформації, яка належить іншим, і вже недостатньо вміти самостійно засвоювати та накопичувати інформацію, потрібно навчатися такій технології роботи з інформацією, коли готуються та приймаються рішення на основі колективного знання.

Інформаційна культура є продуктом різнобічних творчих здібностей людини, що проявляється в таких аспектах: у конкретних навичках використання технічних засобів (від телефону до персонального компютера та компютерних мереж); у здатності використовувати у своїй діяльності інформаційні технології, а також повязані з ними численні програмні продукти; у вмінні отримувати інформацію з різноманітних джерел, а саме: періодичної преси, науково- методичної літератури, електронних джерел; і водночас доступно трактувати та ефективно її використовувати; в уміннях аналітичного оброблення інформації.

Важливою стає проблема розвитку відповідних компетентностей в умовах формування інформаційного простору і переходу до інформаційного суспільства.

Компетентність – поінформованість, обізнаність, авторитетність. Компетентність – складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють сукупність знань, умінь, навичок, ставлень, а також досвіду, що разом дає змогу ефективно проводити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв'язання проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виді діяльності. Компетентний – який має достатні знання в якій- небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий.

Радою Європи прийнята модель загальних ключових компетентностей, якими повинні володіти молоді європейці: політична й соціальна компетентність – здатність брати на себе відповідальність, брати участь у підтримці та покращенні демократичних інститутів тощо; міжкультурна компетентність – здатність приймати інші культури, мови та релігії, здатність виявляти повагу один до одного тощо; комунікаційна компетентність – володіння усним і письмовим спілкуванням, зокрема володіння декількома мовами; інформаційна компетентність, пов'язана з виникненням інформаційного суспільства – володіння відповідними технологіями, розуміння їх застосування, здатність критично осмислювати повідомлення, що розповсюджуються масовими медіа засобами та рекламою; компетентності продовженого навчання – здатність навчатися протягом усього життя в контексті неперервної професійної підготовки і соціального життя.

Система компетентностей в освіті має ієрархічну структуру, рівні якої складають: 1. Ключові компетентності (міжпредметні та надпремедметні компетентності) – здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурнодоцільні види діяльності, ефективно розвязуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми. 2. Загальногалузеві компетентності – компетентності, які формуються учнем упродовж засвоєння змісту певної освітньої галузі в усіх класах середньої школи і які відбиваються в розумінні «способу існування» відповідної галузі – тобто того місця, яке ця галузь посідає в суспільстві, а також уміння застосовувати їх на практиці у рамках культурно доцільної діяльності для розвязування індивідуальних та соціальних проблем. 3. Предметні компетентності – складова загальногалузевих компетентностей, яка стосується конкретного предмета

У сучасній психолого-педагогічній літературі визначають декілька видів понять, повязаних із вивченням інформаційних та компютерних технологій. «інформаційна компетентність», «компютерна компетентність», «комп'ютерна грамотність», «технологічна грамотність», «інформаційна грамотність», «інформаційно-технологічна компетентність», «інформаційна культура».

Інформаційну компетентність слід розуміти як здатність особистості орієнтуватися в потоці інформації, як уміння працювати з різними видами та джерелами інформації, знаходити і відбирати необхідний матеріал, класифікувати його, узагальнювати, критично до нього ставитися, на основі здобутих знань вирішувати будь-яку інформаційну проблему, повязану з професійною діяльністю

Інформаційна компетентність включає три компоненти: інформаційний (здатність ефективної роботи з інформацією в усіх формах її представлення); компютерний або компютерно-технологічний (визначає уміння та навички щодо роботи із сучасними компютерними засобами та програмним забезпеченням); процесуально-діяльнісний (визначає здатність застосовувати сучасні засоби інформаційних та компютерних технологій до роботи з інформацією та розвязання різноманітних задач).

Для формування інформаційної компетенції у вчителів необхідно: сформувати міцні базові знання; сформувати вміння застосовувати необхідні новітні інформаційні технології; розвинути вміння відфільтровувати вторинну та залишати тільки актуальну та корисну інформацію; сформувати вміння аналізувати інформацію, помічати закономірності та використовувати їх, прогнозувати й робити висновки; сформувати вміння на основі аналізу попередньої інформації формулювати власну точку зору; сформувати вміння генерувати оригінальні думки та ідеї; сформувати вміння реалізовувати на практиці нові розробки, технології, пристрої тощо на основі власних ідей.

Інформаційна компетентність не зводиться до розрізнених знань і вмінь працювати з компютерною технікою, а є інтегральною властивістю цілісної особистості вчителя, що передбачає її компютерну спрямованість, мотивацію до засвоєння нових знань і вмінь, здатність до розвязування інтелектуальних завдань за допомогою компютерної техніки, володіння прийомами компютерного мислення. врахування визначених вище факторів, що впливають на ефективність використання засобів ІКТ, проблем, що виникають під час створення цих засобів, і можливих шляхів їх вирішення дозволить створювати ефективні засоби для інформатизації системи освіти.