присвячується

Одного разу Бог вирішив створити маму... Тут щось стікає, сказав здивовано ангел. Так, це сльоза, відповів зі смутком Бог. А для чого вона? спитав ангел. Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль. Господи, Ти справді геній! вигукнув захоплено ангел. Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів: Правду кажучи, це не я створив… ту… сльозу.

МАТИ Чуєте, хто там? З дороги! Мати іде молода, Очі від щастя вологі, Горда і рівна хода. Гляньте, яка величава, Скільки надії в очах! Сина, як щастя, як славу, В люди несе на руках. Ні, їй немає зупину, Їй поступається все, Гляньте: майбутню Людину Радісна мати несе. Скільки у серці любові! Квітне для неї земля! Чуєте - тихше розмови! Спить на руках немовля.

Все найдорожче нам у світі Богом дано, Будь благословенна кожна мамо!