Микола Задорожний Галицький селянин - трудівник років 45. Невеликого зросту, похилий. Чоловік Анни. Він тяжко працював усе життя – раніше у наймах, а потім на заробітках. Микола дуже сильно кохає Анну. Любив її як свою душу… і нічого для неї не пожалкував би, щоб лише вона була щаслива.

Микола Микола постраждав від війта. Він упевнений у своїй правоті, але не впевнений у своєму праві. Він потрапляє на лаву підсудних. Тільки віра в Бога небесного підігріває в ньому надію на швидке повернення з тюрми. У тюрмі він мучиться любов ю до Анни.

Трагедія відкинутої любові породжує в його серці не злобу, а співчуття до дружини : Я тебе розумію, - каже він, - Я люблю тебе. Мені жаль тебе, як власної душі. Я не хочу бути твоїм катом. В ім я любові він не сказав жодного слова докору. Зневажений чоловік, неписьменний наймит виявляє високе благородство. Для щастя й душевного спокою Анни він готовий на самопожертву. Високе розуміння родинної честі примушує приховувати від людей сімейну драму. Тільки одне прошу: вважай на людей! Щоб люди з нас не сміялися! Не показуйся прилюдно… Не топчи в болото моєї бідної голови -просить він її.

Хоч у кінці драми Микола випиває, зневірився в Богові, втрачає сенс життя, доходить до вбивства, але всі повинні зрозуміти, що наш герой, живучи у вічному рабстві, підкорюючись складним обставинам життя й силі влади, зберіг почуття гідності та обстоює своє право на життя, на щастя. Цим образом письменний демонструє незбориму силу змученого народу.

Микола Прагне щастя Хоче кохати Хоче бути коханим Хоче бути з Анною