Урок 46

Леся Українка (1871 – 1913) Українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики і брала активну участь в українському національному русі.

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді- Волинському.

В родині українських інтелігентів Петра Антоновича Косача та Ольги Петрівни (уродженої Драгоманової, літературний псевдонім – Олена Пчілка) народилася дочка Лариса

Д Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 р. в місті Новограді – Волинському, тепер Житомирської області. Родина Косачів була заможною й освітньою, входила до кола патріотичної української інтелігенції. Дитинство

Петр Косач – батько Лесі Українки Ольга Косач – мати Лесі Українки. Псевдонім Олена Пчілка

Будинок-музей в Новограді-Волинському

Зі всіх шістьох дітей, що були в Косачів (два сини і четверо дочок), Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Вони обоє були поблажливі в ставленні до себе, важко уявити, щоб вони зробили щось таке, що вважали за нечесне. Їм були огидні жадоба, зажерливість, користолюбство тощо. Була в них ще одна спільна риса: вони надзвичайно цінували людську гідність. Леся Українка у 7 років Дитячі роки Лесі Українки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 весна 1879)

Леся Українка та її брат Михайло вчилися у приватних учителів. Рано (у 4 роки) навчилася читати. Сердечна дружба єднає Ларису з її старшим братом Михайлом. Леся Українка з братом Михайлом. Фото початку 1890-х років. Леся Украинка с братом Михайлом в 1880(81) г. За нерозлучність в сім'ї їх називали спільним ім'ям «Мишелосею», пізніше Ларису перезвали в сім'ї на Лесю. А через рік Леся самостійно писала коротенькі листи до своєї бабусі в Гадяч та за кордон до дядька Михайла Драгоманова. У 6 років Леся почала вчитися вишивати.

Деякий час Лариса навчалася в школі Олександра Мурашка в Києві. З цього періоду залишилась одна картина намальована олійними фарбами. Пізніше їй довелося здобувати освіту самостійно, в чому допомагала мати. Вона знала багато європейських мов, включаючи і слов'янські мови (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень.

Дуже рано почала Леся знайомитися з народною творчістю: піснями та художніми виробами. Мати возила дітей до різних сіл та містечок. Там вона зачаровано слухала веснянки, які селяни співали бодай чи не всім селом. Діти, а особливо Леся, сприймали це все з великим захопленням. Багато пісень увійшло у побут Косачів і стали там улюбленими піснями; це такі як "Подоляночка", "Зайчик", "Женчичок - бренчичок" та інші. Карта України з місцями, де Леся Українка робила фольклорні записи

У 1879 р. родина Косачів перебралася до Луцька :сюди було переведено на службу батька. Тоді ж у селі Колодяжному поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України. Будинок у Колодяжному

«В КОЛОДЯЖНОМУ Я НЕ ПОЧУВАЮ СЕБЕ ЗАЙВОЮ НА СВІТІ…» «Ні про Київ, ні про Гадяч, ні про хутір я не можу так, як про Колодяжне, сказати що, мовляв, їду «додому»... а потім то все було тимчасове, випадкове і не своє», писала Леся Українка. Літературно-меморіальний музей у с. Колодяжному Ковельського району Волинської області, заснований 1949 в садибі, де пройшли дитячі та юнацькі роки Леся Українки.

Навесні 1882 року родина Косачів перебралася на постійне проживання до села Колодяжного, що недалеко повітового містечка Ковеля. Тут поліська народна стихія заполонила Лесю і на якийсь час повністю її поглинула. В цьому селі Леся за допомогою свого брата Михайла виконала дуже цінну роботу: записала від різних людей дуже багато пісень. Перед текстами кожної пісні наклеєна була стрічка нотного паперу з нотами мелодії тієї пісні. Знаменитий ставочок біля якого народжувалися рядки Лісової пісні

Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач. Надія Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпро, – Там жити чи вмерти, мені все одно; Поглянути ще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкої гадки… Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна.

Коли Лесі виповнилося 13 років, у журналі Зоря (1884 р.) у м. Львові було опубліковано її вірш Конвалія - який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. І з того часу пішли по всьому світу прекрасні поетичні рядки, підписані гордим і гарним імям Українка. КОНВАЛІЯ Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, - І їй рука чоловіча Віку вкоротила…

До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала із братом "козака". Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори. Любила Леся й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленької – в 6 років – навчилася шити і вишивати, а згодом навіть взялася мережити батькові сорочку.

"… 6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Ця застуда призвела до тяжкої хвороби яка змінила все її життя. Що інтенсивніше наступала хвороба, то непоборнішим ставав дух, незламнішою воля і жадоба до життя. Не раз про це заявляла і сама поетеса. Так у чудовому творі "Contra spem spero ("Без надії сподіваюсь") вона пише: Гиньте, думи, ви, хмари осінні! Тоне тепер весна молода! Чи то так ужалю, голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!

Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Побувавши в 1891р. у Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською. Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок! Мене від тебе доленька жене, Немов од дерева одірваний листочок…

Застудившись,Леся з 1881 стала важко хворіти. Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму та її вразив туберкульоз кісток. Свою журбу, що довелося відмовитися від музичних занять, Леся вилила у своєї автобіографічній елегії До мого фортепяно. Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу. Лікування Леся Українка в Криму

На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда» у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) в Чернівцях. А в кінці березня разом з К. Квіткою здійснила поїздку до Криму, де зокрема побувала у Севастополі, Алупці та Ялті. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві і оселились на вулиці Великій Підвальній (тепер вул. Ярославів вал), 32, кв. 11 у Києві. 21 серпня вони разом вирушають до Криму, де К. Квітка одержав посаду в суді. Леся Українка в Криму

Сурами Грузія

Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

Музей Лесі Українки у Києві Музей Лесі Українки у Колодяжному Музей Лесі Українки у Новограді-Волинському Музей Лесі Українки у Сурамі Музей родини Косачів Музей Лесі Українки у Ялті Музеї і пам'ятники Іменем Лесі Українки названі бульвар, площа, театр, центральна публічна бібліотека для дорослих в Києві. Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут ім. Лесі Українки.

Використання образу Лесі Українки Банкнота 2001 року номіналом 200 гривень Банкнота 2007 року номіналом 200 гривень Марка СРСР Марка України

25 лютого – 142 роки від дня народження Лесі Українки

Вправи для оченят

СК КЛ РВ СМ ЗВ а у и о и и ізр

а о еу и і стр здр вкл скр скл вкн

Жив жучок між бур'янами, Жив без тата і без мами. Жив і жив, і не тужив Жовтим листям ворушив. Жаба квакнула: «Попався!», Жук завмер так налякався. Г. Чубач Скоромовка

Знайдіть слова назви предметів. Утворіть від них слова зі зменшувально- пестливим значенням. Жук ……, бур'ян ……, тато ……, мама ……, листя ……, жаба ….

Робота над чистомовкою Би-би-би зелені боби, Пи-пи-пи яблука купи, Бі-бі-бі я кажу тобі, Пі-пі-пі смітинки в крупі, Ти-ти-ти високий рости Ті-ті-ті вогонь у плиті, Ди-ди-ди вийшли із води, Ді-ді-ді не видно у воді.

Мовна розминка: на-на-на-гарна наша (країна) ї-ї-ї-ми любимо (її) ем-ем-ем-ми весело (живем) мо-мо-мо-віршики (вчимо)

ТЕМА То бадьорий,то мрійливо- засмучений настрій у поезії Лесі Українки Леся Українка З гір на долину

ЗАВДАННЯ ознайомити учнів з творами великої української поетеси Лесі Українки; удосконалювати навички виразного читання; навчати дітей помічати красу і неповторність природи, сприймати змальовані словами образи природи рідної землі у віршованих текстах; Зацікавлювати до вивчення і читання віршів з пам'яті, вчити передавати голосом настрій, яким пронизані описані картини. розвивати пам'ять, естетичний смак; виховувати любов до рідного краю.

ЗНАТИ ознайомити учнів з творами великої української поетеси Лесі Українки; удосконалювати навички виразного читання; навчати дітей помічати красу і неповторність природи, сприймати змальовані словами образи природи рідної землі у віршованих текстах; Зацікавлювати до вивчення і читання віршів з пам'яті, вчити передавати голосом настрій, яким пронизані описані картини. розвивати пам'ять, естетичний смак; виховувати любов до рідного краю.

ВМІТИ виразно читати твори великої української поетеси Лесі Українки; помічати красу і неповторність природи, сприймати змальовані словами образи природи рідної землі у віршованих текстах; передавати голосом настрій, яким пронизані описані картини.

Які зі слів допомагають побачити, а які – почути прихід весни? По вулицях біжать струмки. Дзвенять сміхом, весело дзюркотять. Весна розтоплює сніги, знімає крижані кайдани. Вода виривається на волю.

Гра «Знайди рими». Долину... (рину); збиваю... (зриваю); запруди... (люди); вода... (молода). Скоромовка

Гра «Актори». За завданням учителя прочитати: а)захоплено; 6)здивовано; в) байдуже.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Вивчити вірш напам'ять.

Презентацію підготувала Мосійчук Юлія Миколаївна Вчитель початкових класів Шепетівського НВК 1 Оформлення: ресурси Інтернету Література: Н.О.Ковальчук, А.І.Настенко. Літературне читання. 2 клас. Харків: «Основа», 2013 Віра Науменко. Літературне читання. 2 клас. К: «Генеза», 2012