В.А.Сухомлинський Робота учениці ДГГ 33 Бєлякової Ольги
Було у матерi сiм дочок. Ось поïхала одного разу мати в гостi до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через мiсяць. Коли мати ввiйшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучили за матiр'ю. Я скучила за тобою, немов макiвка за сонячним променем, сказала перша дочка. Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, промовила друга дочка. Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, сказала третя. Менi тяжко було без тебе, як бджоли без квiтки, щебетала четверта. Ти снилась менi, як трояндi сниться краплина роси, мовила п'ята. Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, сказала шоста. А сьома дочка нiчого не сказала. Вона зняла з нiг матусi взуття й принесла ïй води в мисцi помити ноги.