Природний заповідник «Єланецький степ»

Адреса ПЗ Єланецький степ Поштова адреса: Поштова адреса: с. Калинівка, Єланецький район, Миколаївська область, с. Калинівка, Єланецький район, Миколаївська область, Телефон: (05159) , Факс: (05159)

Природний заповідник "Єланецький степ" створений Указом Президента України 17 липня 1996 року. Його організації передувало існування на цій території заказника обласного підпорядкування "Єланецький", а ще до нього у 1980 році був створений заказник місцевого значення "Роза". Саме з того часу бере початок історія збереження ділянок цілинного степу в Правобережній Україні. Природний заповідник "Єланецький степ" розташований у Єланецькому та частково в Новоодеському районах Миколаївської області й займає площу 1675,7 гектарів.

Заповідник призначений для збережен­ня та відтворення степових природних ком­плексів Правобережної України. Він був організований задля охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор'ї ді­лянки цілинного степу і є першим і, поки що, єдиним степовим заповідником у Правобережній Україні. Його мета збереження та відновлення типчаково- ковилового степу, не представленого на заповідних територіях України. У вольєрі заповідника в напіввільному стані утримуються бізони американські, ку­лани, олені плямисті, лані європейські, байбаки. В заповіднику створена екологічна стежка, маршрут якої про­ ходить біля вольєру. Відвідувачі ма­ють нагоду ознайомитися з історією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити на власні очі спосіб життя мешканців вольєру. Маршрут по стежці діє з початку квітня до середини жовтня.

Природний заповідник "Єланецький степ" знаходиться у межах Дністровсько-дніпровської провінції Північностепової підзони Степової зони, на степових відрогах Придніпровської височини Південнобузько-Дніпровського межиріччя. Територія заповідника являє собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частину кількох великих балок (Прусакової, Орлової та Рози), що нале­жать до гідрографічної мережі річки Громоклії лівого допливу Інгулу.

Днища цих балок широкі й вирівняні, а схили порізані різними за розмірами переважно сильно задернованими ярами. Крутизна схилів звичайно не перевищує 15°, але в окремих місцях досягає 3040" і більше. Саме завдяки значному ерозійному почленуванню, заповідник суттєво відрізняється від суміжних територій, що зазнали суттєвого антропогенного пресу. Специфічною особливістю рельєфу "Єланецького степу" є об­ маль вододільних ділянок, «які були розорані на початку 20 століття. Привододільні ділянки території заповідника були порушені надмірним ви­пасом, кар'єрними розробка­ми вапняку та лісомеліорацією напередодні заповідання.

Найпоширенішими ґрунто­утворювальними породами є леси, а на схилах балок вапнякова жорства, мергелі суглинки. Характерною озна­кою ландшафту заповідника, яка надає йому мальовничості, є виходи вапняків, котрі місцями утворюють досить високі і круті стінки. Подекуди по днищах балок виходять червоні граніти, великі брили яких надають усьому ландшафту особливої своє­рідності. Клімат на території заповідника помірно континентальний з теплим тривалим літом, частими посухами та суховіями. Середньорічна температура повітря +8,4"С, середня температура січня складає -45°С, а липня +22°С. Максимальна температура (липень) сягає +38°С, мінімальна (січень) -23 "С. Середньорічна сума опадів 438 мм, найбільша їх кількість (до 300 мм) випадає у вигляді злив у теплу пору року, особливо в червнілипні. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи звичайні малогумусні, на схилах щебенюваті.

Рослинний світ заповідника Незважаючи на відносно невеликі розміри, територія заповідника відзначається значним ландшафтним різноманіттям, що й зу­ мовлює багатство його рослинного та тваринного світу. Природна рослинність представлена переважно справжніми степами різних варіантів та їх кам'янистими різновидами, а також лучно- степовими, лучними, лучно-болотними та оригі­нальними чагарниково-деревними комплексами. Незважаючи на відносно невеликі розміри, територія заповідника відзначається значним ландшафтним різноманіттям, що й зу­ мовлює багатство його рослинного та тваринного світу. Природна рослинність представлена переважно справжніми степами різних варіантів та їх кам'янистими різновидами, а також лучно- степовими, лучними, лучно-болотними та оригі­нальними чагарниково-деревними комплексами. У складі флори зареєстровано 492 види рослин, серед яких є регіонально-рідкісні та ендемічні. До Червоної книги України занесено 12 видів (зокрема, 5 видів ковили: волосиста, Лессінга, найкрасиві­ша, українська та вузьколиста, астрагали шерстистоквітковий та пухнастоквітковий, сон чорніючий, дрік скіфський тощо). 7 видів рос­лин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного переліку (гвоздика ланцетна, смілка бузька, карагана скіфська, перлівка золотопускова). Ендемічних рослин тут 32 види, частина з яких (астрагал одеський, зіновать Скробічевського, гвоздика прибузька та інші) є вузькими ендемами вапнякового субкомплексу та гранітних відшарувань середнього Побужжя. Різноманіття рослин у всі сезони створює неповторну красу краєвидів заповідника, забарвлює їх у різноманітні кольори, одягає степ у пухнасті ковилові ковдри, прикрашає його квітучим різнотрав'ям. У складі флори зареєстровано 492 види рослин, серед яких є регіонально-рідкісні та ендемічні. До Червоної книги України занесено 12 видів (зокрема, 5 видів ковили: волосиста, Лессінга, найкрасиві­ша, українська та вузьколиста, астрагали шерстистоквітковий та пухнастоквітковий, сон чорніючий, дрік скіфський тощо). 7 видів рос­лин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного переліку (гвоздика ланцетна, смілка бузька, карагана скіфська, перлівка золотопускова). Ендемічних рослин тут 32 види, частина з яких (астрагал одеський, зіновать Скробічевського, гвоздика прибузька та інші) є вузькими ендемами вапнякового субкомплексу та гранітних відшарувань середнього Побужжя. Різноманіття рослин у всі сезони створює неповторну красу краєвидів заповідника, забарвлює їх у різноманітні кольори, одягає степ у пухнасті ковилові ковдри, прикрашає його квітучим різнотрав'ям.

За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник "Єланецький степ" помітно відрізняється від інших степових заповідників України тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це, поряд із охороною ділянок цілинного степу, одним з основних завдань заповідника є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках. Цей надзвичайно актуальний напрям діяльності надає заповіднику "Єланецький степ" особливого значення. За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник "Єланецький степ" помітно відрізняється від інших степових заповідників України тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це, поряд із охороною ділянок цілинного степу, одним з основних завдань заповідника є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках. Цей надзвичайно актуальний напрям діяльності надає заповіднику "Єланецький степ" особливого значення.

Тваринний світ заповідника Незважаючи на значну господарську освоєність навколишніх територій та наслідки колишнього господарювання в самому заповіднику, його тваринний світ зберіг головні зональні риси. На території сучасного заповідника та його найближчих околиць мешкає приблизно 1500 видів безхребетних тварин, з них 158 видів є рідкісними або регіональне рідкісними і потребують охорони, більше третини їх занесено до Червоної книги України (ктир гігантський, 16 видів перетинчастокрилих, зокрема, сколія степова, джмелі моховий, лезус, вірменський, глинистий і яскравий, 32 види метеликів), а до Європейського червоного переліку занесено 8 видів безхребетних (зокрема, сатурнія грушева, товстун багатобугорчатий, дибка степова). Незважаючи на значну господарську освоєність навколишніх територій та наслідки колишнього господарювання в самому заповіднику, його тваринний світ зберіг головні зональні риси. На території сучасного заповідника та його найближчих околиць мешкає приблизно 1500 видів безхребетних тварин, з них 158 видів є рідкісними або регіональне рідкісними і потребують охорони, більше третини їх занесено до Червоної книги України (ктир гігантський, 16 видів перетинчастокрилих, зокрема, сколія степова, джмелі моховий, лезус, вірменський, глинистий і яскравий, 32 види метеликів), а до Європейського червоного переліку занесено 8 видів безхребетних (зокрема, сатурнія грушева, товстун багатобугорчатий, дибка степова).

Близько 40 відсотків безхребетних становлять мешканці степу, а решту різних деревно- чагарникових угруповань, лук, а також види, що не віддають переваги жодному біотопу. Близько 40 відсотків безхребетних становлять мешканці степу, а решту різних деревно- чагарникових угруповань, лук, а також види, що не віддають переваги жодному біотопу. Загальна кількість зареєстрованих у заповіднику хребетних тварин становить 153 види. З них 20 видів включено до "червоних переліків" різного рівня (полози чотирисмуговий та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний, сорокопуд сірий, борсук тощо). Загальна кількість зареєстрованих у заповіднику хребетних тварин становить 153 види. З них 20 видів включено до "червоних переліків" різного рівня (полози чотирисмуговий та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний, сорокопуд сірий, борсук тощо).

Найбільшим різноманіттям відрізняються птахи 105 видів і ссавці 34 види. Плазунів виявлено 7, а земноводних 6 видів. Цікавою особливістю є значна щільність популяції полоза чотирисмугового, або Палласового, який трапляється майже на всіх ділянках заповідника, проте перевагу віддає стрімким, місцями кам'янистим і не дуже зарослим чагарниками схилам балок. Інша прикметна ознака тваринного світу заповідника полягає у надзвичайно високому поширенні хижаків, насамперед дрібних соколів, лунів, сов. З інших цікавих видів трапляється сиворакша, змієїд, орел-карлик. Серед ссавців переважають дрібні гризуни, зокрема, нориця луч­на, а з хижих ссавців лисиця, трапляються ласка, тхір степовий, інколи вовк. З диких копитних в заповіднику мешкає козуля, зустрічається дикий кабан.

Відсутність великих тварин, які в прадавні часи були притаманні степовим екосистемам, нині компенсується спробами розведення їх у спеціальному вольєрі площею близько 70 га. Передбачається, що у майбутньому такі представники копитних, як кулани, олені плямисті, лані європейські та інші стануть функціональною ланкою відновленого степового комплексу заповідника.

Дякуємо за увагу !