Тарас Григорович Шевченко ( )
Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші Причинна і Нудно мені, тяжко що маю робити. Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі Ластівка. Але ще до виходу Ластівки (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка Кобзар.
1841р. вийшла історична поема Шевченка Гайдамаки (написана у рр.). 1842р. пише драматизовану соціально-побутову поему російською мовою Слепая. Того ж року створює історичну поему Гамалія (вийшла окремою книжкою 1844р.). Кінцем лютого 1843р. датована історико- побутова драма Назар Стодоля (написана російською мовою, відома лише в українському перекладі). У рр. її поставив аматорський гурток при Медико-хірургічній академії в Петербурзі.
1844р. вийшло друге видання Кобзаря. Усі ці твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював себе як мужицький поет і поет-патріот.
Новий період творчості Шевченка охоплює роки (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами на Україну. За назвою збірки автографів Три літа (яка включає поезії рр.) Ці роки життя й творчості поета названо періодом трьох літ. До цього ж періоду фактично належать і твори, написані у рр. (до арешту).
На Україні Шевченко написав два поетичних твори російською мовою поему Тризна (1844р. опублікована в журналі Маяк під назвою Бесталанный) і вірш Розрита могила. Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р., він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему Сон), які остаточно визначили подальший його шлях як поета.
Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Знову багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля), виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. З жовтня по грудень 1845р. пише один за одним твори Єретик, Сліпий, Наймичка, Кавказ, І мертвим, і живим..., Холодний яр, Як умру, то поховайте (Заповіт) та ін. Усі свої поезії рр. (крім поеми Тризна) він переписує в альбом, якому дає назву Три літа. 1846р. створює балади Лілея і Русалка, а 1847р. (до арешту) поему Осика. Тоді ж він задумує нове видання Кобзаря, куди мали увійти його твори рр.
У ці роки Шевченко багато працював як художник, майже цілком присвятивши себе мистецтву офорта (1860р. Рада Академії мистецтв надала йому звання академіка гравірування). У січні 1860р. під назвою Кобзар вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій (з них тільки цикл Давидові псалми повністю опубліковано вперше).
Тарас Шевченко- не лише поет і прозаїк, а й драматург. Написав він кілька п'єс, але повністю збереглися лише драма "Назар Стодоля" та уривок з історічної драми "Микита Гайдай", в якій ідеться про національно-визвольну війну українського народу проти польської шляхти під керівництвом Богдана Хмельницького. Устами сотника Микити Великий Kобзар закликав слов'янські народи до братерства.
Pосійською мовою написана соціально- побутова драма «Cлепая красавица» і«Назар Cтодоля» і згодом перекладена (частково самим Шевченком) українською мовою для постановки на сцені аматорського студентського театру Медико-хірургічної академії в Петербурзі.
Ескізи до драми «Cлепая красавица»
21 травня 1838р. Шевченка зараховують учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини Хлопчик- жебрак, що дає хліб собаці (1840), Циганка- ворожка (1841), Катерина (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка.
Пєса «Назар Стодоля» посіла важливе місце в історії української драматургії. Маючи різнобічні театральні зацікавлення, успадкувавши і творчо розвинувши традиції своїх попередників, передусім І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основяненка, Я. Г. Кухаренка, М. І. Костомарова, Шевченко створив побутову мелодраму, текст якої відлунюється історичними подіями XVII ст., а позитивним ідеалом є герої Національно-визвольної війни українського народу 1648–1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького.
Одеса,театр В.Сура. В 1872 р. режисер Кропивницький поставив драму Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля».
Новаторським для української драматургії є створення образів мужніх, вольових натур, здатних боронити свої права і гідність. Зображення їхньої моральної переваги над людьми грубими, пожадливими до багатства – виявлення демократичної ідеї твору.
Редакція «Основи» вважала, що «Назар Стодоля» написана російською мовою, однак її аргументи були непереконливими: «сценические объяснения», тобто ремарки, в тогочасних українських пєсах зазвичай писалися російською мовою, очевидно, для того, щоб їх могли читати й розуміти і російські актори. Так було й у пєсах І. П. Котляревського та Г. ф. Квітки-Основяненка. В журналі «Основа» надруковано тільки переклад «Назара Стодолі» українською мовою. Текст автографа російською мовою не був надрукований, можливо, тому, що вже на той час, як свідчив П. О. Куліш, другий акт його загублено.
Львівський оперний театр Київський театр ім. І.Франка Харківський театр імені Т.Шевченка
Багатогранний талант Т.Г. Шевченка – поета, прозаїка, драматурга й художника – найбільш повно виявився в поезії, хоча він був професійним художником і поетом за покликанням. «Странное, однако ж, это всемогущее призвание. Я хорошо знал, что живопись – моя будущая профессия, мой насущный хлеб. И вместо того, чтобы изучить её глубокие таинства, и ещё под руководством такого учителя, каков был бессмертный Брюллов, я сочинял стихи, за которые мне никто ни гроша не заплатил и которые, наконец, лишили меня свободы, и которые, несмотря на всемогущее бесчисленное запрещение, я все-таки втихомолку кропаю» (Із щоденника, 1 липня 1857р.)
Поезія і живопис у творчості Т.Г. Шевченка нерозривно повязані. У живописі він був поетом, у поезії – живописцем. М алювання й поезія стали для Шевченка життєвою потребою, вираженням його творчої індивідуальності. До нас дійшло 240 поетичних творів великого Кобзаря і 1200 мистецьких робіт художника.
Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети). М. Лунін А. Лагода
Т аким він був, таким він бачив сам себе...
Почаївська лавра, 1846 Будинок І.Котляревського в Полтаві, 1845 … Я богу…помолюсь… Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого бога, За неї душу погублю («Сон» Орська кріпость)
З любов'ю до Києва Р о м а н о - к а т о л и ц ь к а ц е р к в а у К и є в і А с к о л ь д о в а м о г и л а у К и є в і Здається – кращого немає Нічого в бога, як Дніпро Та наша славная країна… («І виріс я на чужині» 1848)
У степах Аралу Пожежа в степу Форт Кара-Бутак Форт Кос-Арал зимою тяжких років провів Шевченко на казахській землі. Але, незважаючи на важкі умови солдатчини – Але, незважаючи на важкі умови солдатчини – знущання, муштру, заборону писати й малювати, – знущання, муштру, заборону писати й малювати, – Кобзар не припинив творчої роботи. Кобзар не припинив творчої роботи. Його олівцем рухало щире співчування до народу, Його олівцем рухало щире співчування до народу, приреченого царатом на вимирання. приреченого царатом на вимирання.
Дві Катерини Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся З малим сиротою? Хто спитає, привітає Без милого в світі? Батько, мати – чужі люде, Тяжко з ними жити! … серце моє! Не плач, Катерино… Не показуй людям сльози, Терпи до загину!
МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУ
Кінець.