Що втекло від баби з дідом, Не сиділо на печі. А зустрілось з зайченятком Й ну співать йому пісні. В темнім лісі проживає, Довгий хвіст пухнастий має. Їй на місці не сидиться. А зовуть її...
На городі виростала, сили набиралась. Восени уже достигла, великою стала. Став дід тоді всіх гукати: Час красуню нашу рвати! Ця кумася хитра й мила. В глечик голову встромила. Глечик виявився хитрющим, В річку кумоньку втелющив.
Сидить Півник на печі, Їсть смачненькі калачі. Тут лисичка прибігає, Мерщій Півника хапає. Біжить Котик рятувати, В Лиски Півника забрати. Підробив він голосок, Став малим співати. Здогадалися вони: Вовк – не наша мати. («Вовк і семеро козенят») (Котик і Півник)
Сидить дівчина в корзині На ведмежій дужій спині. А чому ж вона сховалась, До ведмедя не призналась? («Маша і Ведмідь») Вигнав дід козу із хати, Та й пішла вона блукати. В зайця хатку відібрала. Всі козу ту виганяли. Рак козуню ущипнув, Зайцю хатку повернув. (Коза-Дереза)
Без труда нема… допоможе Де сила не візьме, там розум … навчився Казки маленькі, а … плода Мудрим ніхто не вродився, а … розуму в них багато