Біографія Остапа Вишні

Хата Остапа Вишні

Книга Остапа Вишні - шлях до гарного настрою Книга Остапа Вишні - шлях до гарного настрою

Життя і творчість Остапа Вишні Справжнє ім'я Павло Михайлович Губенко. Інший псевдонім: Павло Грунський. Остап Вишня народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля с. Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській родині.

Отримання освіти і перша праця Навчався в початковій школі, у 1903р. закінчив Зіньківську двокласну школу, отримав свідоцтво поштово- телеграфного чиновника. Навчався в початковій школі, у 1903р. закінчив Зіньківську двокласну школу, отримав свідоцтво поштово- телеграфного чиновника. У 1907 р. закінчив військово- фельдшерську школу в Києві, працював фельдшером у армії, а пізніше в хірургічному відділі лікарні Південно- Західних залізниць. У 1907 р. закінчив військово- фельдшерську школу в Києві, працював фельдшером у армії, а пізніше в хірургічному відділі лікарні Південно- Західних залізниць. Склавши екстерном екзамени за гімназію, у 1917р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, однак залишив навчання й зайнявся журналістською та літературною діяльністю. Склавши екстерном екзамени за гімназію, у 1917р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, однак залишив навчання й зайнявся журналістською та літературною діяльністю. У 1919р. П. Губенко, як і чимало ентузіастів відродження національної культури, діячів, урядовців УНР, потрапив до Кам'янця-Подільського, де написав перший твір фейлетон «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)», який за підписом «П. Грунський» був надрукований у кам'янець- подільській газеті «Народна воля». У 1919р. П. Губенко, як і чимало ентузіастів відродження національної культури, діячів, урядовців УНР, потрапив до Кам'янця-Подільського, де написав перший твір фейлетон «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)», який за підписом «П. Грунський» був надрукований у кам'янець- подільській газеті «Народна воля».

Головним джерелом його гумору була любов до життя, насамперед свідома любов до людини. Ніби виправдовуючись, що так багато кепкував за своє життя із своїх українських людей, Вишня пише в згаданому щоденнику: право сміятися із своєї, рідної людини дає любов. Треба любити людину. Більш ніж самого себе. І лукаво додає: Любити, між іншим, це дуже тяжка робота. Що ж його штовхало на цю важку роботу люблячого гумориста? Ось його відповідь Просто не любив я печальних лиць, бо любив сміятися. Не переносив я людського горя. Давило воно мене, плакати хотілося... Просто не любив я печальних лиць, бо любив сміятися. Не переносив я людського горя. Давило воно мене, плакати хотілося...