Микола Сингаївський р.

Серед зеленошумних поліських сосняків на Житомирщині біліє стінами чепурних хат село Шатрище.

Його дуже люблять лелеки: з ранньої весни до пізньої осені бродять вони берегами озер і тихої, прозорої річки Уж

«Лелеки для мене – символ вірності рідній землі», - напише згодом поет Микола Сингаївський.

Тут, у селі Шатрище Житомирської області в сімі хлібороба 12 листопада 1936 року народився Микола Федорович Сингаївський.

Зовсім малим Микола пережив лихоліття війни, важкі перші повоєнні роки. У школі вчився в місті Коростені, вже тоді пробуючи свої сили в поезії.

Вчився і працював, пізніше працював і вчився. У дитинстві, як і багато його ровесників, був пастухом. «Нам першим відкривались весни, джерела і простір. Хто не купався в лугових росяних травах, не ходив за плугом, не обкопував дерева, не обсипав картоплі, не прополював грядок, не смакував першим огірком з грядки, той достеменно не знає, як пахне земля. Справжнім щастям для нас було скиртувати солому чи духмяне, з прив'ялою ромашкою, сіно, засинати прямо на скирті під серпневими зорями. Ми звикали до будь-якої роботи, нею росли і гартували юнацькі плечі. згадує Микола Сингаївський.

В 1961 році Микола Сингаївський закінчив філологічний факультет Львівського університету і почав працювати в пресі. По закінченні університету Микола Сингаївський завідував відділами газети «Літературна Україна», журналу «Ранок», газети «Демократична Україна», працював заступником директора Бюро пропаганди художньої літератури Спілки письменників. Впродовж багатьох років був головним редактором журналу «Піонерія» (нині «Однокласник»). У неповних 26 років він стає членом спілки письменників України.

У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». «Жива криничка» – так на Житомирщині люди називають лісові джерельця.

У 1990 році М.Ф.Сингаївському за поетичні збірки «Калиновий вітер», «Ластівоча весна», «Маківка і перчина» присуджено літературну премію імені Лесі Українки. Він також лауреат премії імені Миколи Трублаїні.

Поезія Миколи Сингаївського – це суцільна пісня. І не випадково що багато його віршів покладено на музику. Все своє творче життя безперервно творить пісні Микола Сингаївський.

Поет зізнається: «В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води. Джерела, або живі кринички – так називають їх на Поліссі – бють тут з-під кожного пагорбка. Звідси витоки моєї творчості».

За пятдесят пять років творчої діяльності з-під пера поета, прозаїка, перекладача, публіциста та літературознавця Миколи Сингаївського у різних жанрах побачило світ понад сімдесят пять книжок. За останнє півстоліття у творчому доробку Сингаївського налічується понад пятсот пісень, написаних у співавторстві з багатьма відомими українськими композиторами.

22 лютого, 2013 року поета не стало

Інтернет – ресурси 8dc9eb81c5.jpg kyj-mykola Презентацію приготувала вчитель початкових класів Скорик І.В. місто Бердянськ, загальноосвітня школа 3