І ГОВОРИЛО ПОЛОТНО ПРО МУКИ, ПРО ЙОГО БУДНІ І ПРО ЙОГО СВЯТА… (Шевченко – художник)

Поезія Т. Шевченка здобула загальнонародне визнання, принесла її творцеві любов читачів і невмирущу славу. Але не менш багатою і цікавою є творчість Шевченка- художника. Поетична спадщина Т.Шевченка налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт. Лише ця кількість робіт свідчить про те, що малярству Шевченко приділяв багато часу й уваги. Він досконало володів олівцем, аквареллю, олією, білилом, офортом, сепією.

Ви знаєте, що ще змалку Тарас захоплювався малюванням і шукав учителя, який би зміг його навчити малярству, та замість цього попав на кухню кухарчуком, а згодом козачком у покої пана Енгельгардта. Помітивши неабиякий хист у свого козачка, пан віддав його в науку до майстра живописного цеху в м. Петербурзі – Ширяєва. У літньому саду Тарас випадково познайомився зі студентом Академії мистецтв Сошенком. Саме він відкрив діаманта у кожусі, як назвав Тараса професор Академії Карл Брюллов.

Три роки Шевченко відвідує навчальні класи Товариства заохочення художників і малює картини на історичні та міфологічні сюжети Завдяки допомозі таких яскравих особистостей, як Жуковський, Вільєгорський, Венеціанов, Брюллов, кріпак Шевченко отримав волю і став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Упродовж семи років навчання Тарас був тричі нагороджений срібними медалями.

За цю картину він втретє здобув срібну медаль. На сьогодні картини немає, її хтось купив і подальша доля невідома – зберігся лише акварельний малюнок. Циганка-ворожка.

Під розлогим кленом стоїть дівчина- селянка. Праву руку простягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух, та слухає вона ворожку уважно. Постать циганки подано лише до половини, вона стоїть за якоюсь огорожею. Картина зображає сцену з народного життя. Це, очевидно, й стало причиною, що Шевченку жодного разу не присуджували золоту медаль, бо сюжети з повсякденного життя вважалися низькими.

1840 рік. В цьому році Тарас малює Автопортрет. На картині він у розквіті творчих сил, сповнений натхнення Автопортрет спочатку зберігався у Московському історичному музеї, нині зберігається в Державному музеї Шевченка. Автопортрет.

Шевченко робить ілюстрації до своїх власних творів. Він не міг не написати портрет улюбленої героїні - Катерини.

Створена за мотивами власної однойменної поеми. Зберігається ця картина у Києві в музеї Шевченка. Це єдина картина, яка збереглася з часів навчання Шевченка в Академії. Катерина

Безперечно, ця картина найбільш відома. Художник зобразив дівчину босою на тлі українського пейзажу. На вродливому обличчі дівчини – вираз глибокої образи, сорому, покірності. На другому плані – офіцер-спокусник, злодійкувато оглядається, тікає.

Шевченко сумує за рідним краєм. Він мріє відвідати Україну. Хочеться хоч подивиться! На свій край на милий! На високії могили! На степи широкі!

Селянська родина 1843 рік. Шевченко, після довгої розлуки з Україною, має змогу побачити рідний край, зустрітися з рідними. Подорожує Чернігівщиною, Київщиною, Полтавщиною.

У червні 1843 року Шевченко приїхав до Києва. Вивчаючи місцеву старовину, готував малюнки для художнього альбому "Живописная Украина", який мав намір саме тоді видавати. "…Я рисую тепер Україну і для історії прошу вашої допомоги; я, здається, тойді вам розказував, як я думаю це зробить. Бачте, ось як. Нарисую види, які єсть на Україні, чи то історією, чи то видом своїм прикметні, вдруге як теперішній народ живе, втретє як він колись жив і що виробляв..." (Лист до Бодянського від 29 червня 1844 р.)

Будинок Котляревського в Полтаві

Аскольдова могила

Церква в Суботові

Богданові руїни в Суботові. Акварель [IV -- X 1845].

Костьол св. Олександра в Києві

Варвара Рєпніна Живучи у Яготині, в маєтку князя Рєпніна, Шевченко написав портрет дочки князя – Варвари. У серці княжни спалахнула любов до поета, але він сприймав Варвару як друга, називав своїм янголом-хоронителем.

1843 рік. Автопортрет, подарований В. Рєпніній

Восени був готовий портрет Ганни Закревської – дружини поміщика села Березова Рудка на Полтавщині. Красива, розумна, високоосвічена. Ганна Закревська

Шевченка зачарувала ця жінка, в листах до друзів називав її Ганною вродливою. Пізніше, перебуваючи на засланні, він напише: Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася мені Такою свіжо-молодою І прехорошою такою Так, як тепер на чужині, Та ще й в неволі…

Датується 1845 роком. Існує версія, що ця картина була подарована Шевченком після заслання Марку Вовчку. Автопортрет зі свічкою

22 березня 1947 рік. Видано графом Орловим таємний указ про арешт Шевченка. 15 квітня його заарештували на правому березі Дніпра біля Києва при переправі. 30 травня виголосили вирок про заслання його в окремий Оренбурзький корпус солдатом под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать.

"Если бы я был изверг, кровопийца, то и тогда для меня удачнее казни нельзя было бы придумать, как сослав меня в отдельный Оренбургский корпус солдатом. Вот где причина моих невыразимых страданий. И ко всему этому мне еще запрещено рисовать. Отнято благороднейшую часть моего существования". (" Щоденник, 19 червня 1857 року.)

Тяжко було Шевченку на засланні, особливо дошкуляла заборона писати й малювати. Та Шевченка зараховують до експедиції для дослідження Аральського моря. Понад сотню малюнків виконав Тарас Григорович під час експедиції – пейзажі, портрети, жанрові сцени з життя місцевого населення.

Пожежа в степу Весною 1848 року Тарас Григорович і учасники Аральської експедиції стали свідками пожежі в степу. Шевченко зробив начерк і акварельний малюнок

Кос - Арал

Місячна ніч на Кос-Аралі. Папір, акварель

Кара – Бутак, 1848 рік

Експедиція на Кос-Аралі

Казахський хлопчик розпалює грубку

Перебуваючи на засланні, Шевченко все-таки малював і жіночі портрети, в Новопетровському укріпленні було створено понад 20 портретів. Серед них – портрет Агати Ускової, дружини коменданта укріплення. В їх сімї поет знайшов щирий прийом, дружнє співчуття.

Портрет Агати Омелянівни Ускової з донькою Наташею. Папір, сепія

І ось нарешті Шевченко на волі. Пливучи на кораблі з Астрахані до Новгорода, милуючись берегами Волги, художник робить начерки. Майже два десятки портретів написав він у Нижньому Новгороді через піврічну затримку. Тут були створені шедеври, найвищі досягнення Шеченка- портретиста – портрети М.Щепкіна та А.Олдріджа

М.ЩепкінА.Олдрідж

Портрет Марії Василівни Максимович дружини Шевченкового знайомого М. О. Максимовича.

В щоденнику Шевченко називає її «милая очаровательная землячка». Стомлене серце поета зігрівалось теплом і увагою Марії Максимович. Не раз Шевченко звертався до неї з проханням, щоб вона знайшла йому пару і женила його:"Жените, пожалуйста, а то как вы не жените, то и сам бог не женит. Так и пропаду бурлаком на чужбине... Сделайте же так, мое сердце единственное".

Протягом свого короткого життя Шевченко створив близько 60 автопортретів.

1847 рік. Скільки болю, докору у виразі обличчя. Шевченко у солдатськім мундирі. Сумна усмішка ледь торкається його вуст, закритих густими вусами. Поет у засланні

Збуджено-романтичне ставлення до життя змінюється тверезим, змужнілим розчаруванням, хоч з портрета і видно, що пік розчарувань вже проходить, бо поет, мабуть, щиро тоді повірив, що Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне… 1849 рік

Довге заслання, якому немає кінця-краю, обсіли хвороби. Він дуже постарів. Йому лише 43, а на вигляд – мало що не дід. Є щось жертовне у цьому зображенні, є відчуття життєвого драматизму, неминучість трагедії 1857 рік.

У Петербурзі велика академічна виставка: тут роботи багатьох художників, в тому числі й іноземних - з Німеччини, Швейцарії та ін., виставлені й офорти Шевченка. На виставці і його олійний автопортрет. Автопортрет в українському одязі

Автопортрет виконано майстерно. На Шевченкові одяг нареченого – під свитою вишивана сорочка, бо незадовго до того він і справді збирався одружитися, але шлюб не відбувся. В очах такий глибокий сум, яким, мабуть, і породжені оці рядки: Минули літа молодії… Холодним вітром од надії Уже повіяло… Зима. Сиди один в холодній хаті. Нема з ким тихо розмовляти, Ані порадитись. Нема, Анікогісінько нема!

Останній автопортрет 1861 рік

Подивившись репродукції картин Т.Г.Шевченка, мимоволі виникають різні думки, різні враження, якщо не для серця, то для розуму, але зовсім байдужими не залишається ніхто, бо існує високе, не підвладне часу, святе. Це наші моральні цінності: добро, милосердя, співчуття, здатність у будь-якій ситуації залишатися людиною. І в цьому нам допомагає класика.

Л.М.Скрипник, учитель української мови та літератури, учитель-методист СЗШ 225 м.Києва