Мертві не простять, живі не забудуть…

«Спосіб, за допомогою якого людей нищили, був найжахливішим з досі відомих» Ален Безансон

«Механізм» Голодомору Постанови і розпорядження радянської влади 1932 року : 7 серпня – закон «про п'ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях; 24 листопада – постанова про штрафи за невиконання хлібоздачі; 26 листопада – наказ про застосування репресій; 1 грудня – постанова про перевірку наявності фондів картоплі;

«Механізм» Голодомору Постанови і розпорядження радянської влади 1932 року : 3 грудня – постанова про заборону торгівлі м'ясом та худобою; 15 грудня – постанова про заборону завезення та продажу промислових товарів; 24 грудня – лист про вивезення в 5-ти денний строк всього наявного колгоспного зерна.

Голодомор мовою фактів Весна 1933 року – пік голодомору

Голодомор мовою фактів

Спогади свідків Доки мали гроші і сили, сімя якось перебивалася, закінчилися гроші – почали голодувати. Навесні рвали липове листя тільки-но воно з'явилося на деревах, сушили його, товкли, пекли «оладі». Їли різні трави.

Спогади свідків Помирали щоденно, але навіть хоронити їх не було кому, бо всі чекали такої ж долі. Та чи живий, чи вже ледве ноги переставляєш, а на роботу в поле активісти гнали всіх. А коли поверталися люди з роботи додому, то їх по дорозі ті ж активісти обшукували. І горе тому, у кого знайдуть у кишенях чи за пазухою кілька колосків.

Спогади свідків У ті страшні роки ми всі були приречені на вимирання. Український народ, який більшовикам не підкорився, треба було знищити.

Голодомор мовою фактів

Становище з урожаєм саме по собі не могло спричинити тотального голоду, через який вимерла майже половина сільського населення України. Зібраного хліба було достатньо для задоволення як продовольчих потреб населення, так і утворення насіннєвого фонду.

Голодомор мовою фактів Українські дослідники Голодомору років в Україні довели, що «фізичне винищення українських селян голодомором – свідома і цілеспрямована терористична акція більшовицького режиму в Україні». Про це безперечно свідчать архівні документи партійних, радянських і каральних органів.

Голодомор у Миколаївській області В багатьох колгоспах Миколаївщини склалось дуже тяжке становище. Так, наприклад, члени правління одного із колгоспів Новобузького району писали до райвиконкому: Засобів для життя ніяких не маємо, живемо виключно тим, що одержуємо з елеватора у вигляді харчової допомоги, в останні дні ми нічого не одержуємо... Роботи стоять нерухомо, люди зовсім ослабли і є масове опухання, що через декілька днів несе смертні наслідки....

Голодомор у Миколаївській області Наприкінці грудня 1932 р. репресивні заходи набули значного поширення. Своїми рішеннями право занесення сіл та колгоспів на чорну дошку почали здійснювати райвиконкоми. Так, станом на 25 січня 1933 р., тільки у Новобузькому районі було 6 колгоспів, які зазнали репресій за невиконання плану по хлібозаготівлі. Крім того, по цьому ж району було ще 10 колгоспів, які хоч не були занесені на чорну дошку, але до них також були застосовані репресії.

Голодомор у Миколаївській області В одному з протоколів засідання бюро партосередку при колгоспі ім. Сталіна Пересадівської сільради зазначалось, що станом на 18 квітня 1933 року, в колгоспі перебувало на громадському харчуванні 1845 осіб, однак продовольчих ресурсів було тільки на два дні; хворих від недоїдання – 390 колгоспників, тільки у березні-квітні сталось понад 100 смертних випадків.

Голодомор у Миколаївській області Та виконання планів хлібозаготівель продовжувалось. Крім органів ДПУ та міліції, до викачування зерна приєднались бригади з місцевих активістів, які обходили кожну хату у пошуках зерна. За переховування зерна або хліба карали розстрілом з конфіскацією майна, а за наявності помякшуючих обставин – позбавленням волі не менше як на 10 років з конфіскацією майна (сумнозвісний закон про пять колосків). Керівники колгоспу Жовтнева революція Костянтинівської сільради Арбузинського району за те, що розпорядились скосити 0,45 гектара посіву жита, обмолотити його без відома МТС і без обліку та роздати хліб на труднощі, постановою районного партійного комітету від 17 липня 1933 року були виключені із партії і віддані до суду.

Голодомор у Миколаївській області Незацікавленість колгоспників у результатах своєї праці (Хай гине, все одно заберуть) призвела до зниження трудової дисципліни і байдужості до всього, що перебувало за межами власного господарства. Адже хліб у країні був: в селах, охоплених голодом, на залізничних станціях, в елеваторах під охороною міліції зберігалися тисячі пудів хліба, від причалів Миколаївського торгівельного порту відходили до інших країн пароплави з зерном. Але тоталітарна система, безжалісно пограбувавши селян під час хлібозаготівельної кампанії рр., прирекла селян на вимирання. За приблизними даними, у населених пунктах сучасної Миколаївської області загинули від голодної смерті близько осіб.

Голодомор у Миколаївській області

Масштаби голодомору Населення СРСР з осені 1932 до квітня 1933 років скоротилося з 165,7 млн. чоловік до 158 млн. або на 7,7 млн., головним чином за рахунок сільського населення; Голодна смерть щодня забирала тисячі невинних жителів; У вересні 1933 року за шкільні парти не сіль близько двох третин учнів.

Визнання голодомору Голодомор в Україні років офіційно визнали геноцидом українського народу і засудили: Австралія (2003/2008) Андорра (2009) Аргентина (2007) Бразилія (2007) Ватикан (2001, 2003) Грузія (2005) Еквадор (2007) Естонія (1993) Іспанія (2007) Італія (2004[27], 2007) Канада (2003/2008) Колумбія (2007) Латвія (2008) Литва (2005) Мексика (2008) Парагвай (2007) Перу (2007[22]) Польща (2006[22]) Словаччина (2007) США (2003, 2006, 2008) Угорщина (2003) Чехія (2007) Чилі (2007)

Визнання голодомору

Вшанування пам'яті Лише наприкінці х рр. з'явилися статті про голодомор, спогади очевидців, публікації в пресі; Складено мартиролог жертв голодомору, щороку проводяться дня їх пам'яті. 28 листопада 2006 року Верховна Рада прийняла Закон «Про Голодомор років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом українського народу рік оголошений Роком пам'яті жертв Голодомору років

Вшанування пам'яті Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам'ять багатьох поколінь.

Вшанування пам'яті Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам'ятність продовжує бездуховність, котра, наче ракова пухлина, роз'їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу.

Не дай нам, Боже, таку лиху годину… Збережи, Боже, Мати-Україну…