СИНТАКСИС ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЧЕНЬ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

План План 1. Типи речень за структурою. 1. Типи речень за структурою. 2. Типи речень за модальністю і функціональна класифікація речень. 2. Типи речень за модальністю і функціональна класифікація речень. 3. Типи речень за експресією. 3. Типи речень за експресією. 4. Особливості ускладнення простого речення і типи мовленнєвої членованості / 4. Особливості ускладнення простого речення і типи мовленнєвої членованості / нечленованості, повноти / неповноти речень. нечленованості, повноти / неповноти речень.

Монопредикативні- прості речення Монопредикативні- прості речення Поліпредикативні – складні речення Поліпредикативні – складні речення

О.С Мельничук пропонує виділяти 7 типів модальності: О.С Мельничук пропонує виділяти 7 типів модальності:

Розповідність Питальність Спонукальність Бажаність Умовність Ймовірність Переповідність

Розповідність - модальне значення розповідності полягає у тому, що загальний зміст речення подається як відповідний відображуваній ним дійсності. Розповідність - модальне значення розповідності полягає у тому, що загальний зміст речення подається як відповідний відображуваній ним дійсності.

Модальне значення питальності передає вимогу підтвердження чи заперечення відповідності загального змісту питального речення зображуваній ним ділянці дійсності чи зясування якогось істотного моменту відповідної ділянки дійсності. Як правило, питальне речення адресується співрозмонику або групі співрозмовників, від яких очікується відповідь. Модальне значення питальності передає вимогу підтвердження чи заперечення відповідності загального змісту питального речення зображуваній ним ділянці дійсності чи зясування якогось істотного моменту відповідної ділянки дійсності. Як правило, питальне речення адресується співрозмонику або групі співрозмовників, від яких очікується відповідь.

Спонукальність - становить адресовану співрозмовнику або групі співрозмовників вимогу такої дії чи поведінки, яка б забезпечила відповідність між основним змістом спонукальногшо речення і спонукальності є наказовий спосіб дієслова, яке являє собою синтаксичний центр самостійно простого, головного чи сурядного речення, а при значенні ІІІ особи – форма дійсного способу із спонукальною часткою хай (нехай). Спонукальність - становить адресовану співрозмовнику або групі співрозмовників вимогу такої дії чи поведінки, яка б забезпечила відповідність між основним змістом спонукальногшо речення і спонукальності є наказовий спосіб дієслова, яке являє собою синтаксичний центр самостійно простого, головного чи сурядного речення, а при значенні ІІІ особи – форма дійсного способу із спонукальною часткою хай (нехай).

Бажальність - полягає у вираженні бажання субєкта мовлення щодо здійснення основного змісту бажального речення. Основним формальним засобом вираження бажальності є умовна форма дієслова, яке входить до синтаксичного центру речення, або інфінітивна форма з часткою би (б). Засобами синтаксичної вираженості бажальної модальності є частки би, б, щоб, аби, коб(и), бодай, Бажальність - полягає у вираженні бажання субєкта мовлення щодо здійснення основного змісту бажального речення. Основним формальним засобом вираження бажальності є умовна форма дієслова, яке входить до синтаксичного центру речення, або інфінітивна форма з часткою би (б). Засобами синтаксичної вираженості бажальної модальності є частки би, б, щоб, аби, коб(и), бодай,

Умовність - являє собою відповідність основного змісту речення дійсності могла б мати місце за певної умови, конкретно визначеній або не визначеній у змісті самого речення. Основним засобом вираження умовної модальності є умовний спосіб дієслова, рідше – інфінітив з умовною часткою би (б). Речення умовної модальності здебільшого є складнопідрядними або складносурядними, іноді – простими (зробили б, якби бів час; Умовність - являє собою відповідність основного змісту речення дійсності могла б мати місце за певної умови, конкретно визначеній або не визначеній у змісті самого речення. Основним засобом вираження умовної модальності є умовний спосіб дієслова, рідше – інфінітив з умовною часткою би (б). Речення умовної модальності здебільшого є складнопідрядними або складносурядними, іноді – простими (зробили б, якби бів час;

Ймовірність - складається зі значеннєвих відтінків припущення, можливості, ймовірності і недостатньої ймовірності. Ці відтінки передаються за допомогою спеціальних модальних часток, що стосуються змісту всього речення, характеризуються субєктивним відтінком і переважно відокремлюються у реченні: мабуть, певне, ніби, либонь, десь, чи не, ледве не, навряд чи і т.ін. Ймовірність - складається зі значеннєвих відтінків припущення, можливості, ймовірності і недостатньої ймовірності. Ці відтінки передаються за допомогою спеціальних модальних часток, що стосуються змісту всього речення, характеризуються субєктивним відтінком і переважно відокремлюються у реченні: мабуть, певне, ніби, либонь, десь, чи не, ледве не, навряд чи і т.ін.

Типи речень за метою висловлення Типи речень за метою висловлення За метою висловлення, тобто за співівідношенням висловлюваного у реченні з об'єктивною дійсністю та відповідності/ невідповідності речення поділяються на: За метою висловлення, тобто за співівідношенням висловлюваного у реченні з об'єктивною дійсністю та відповідності/ невідповідності речення поділяються на: Стверджувальні; Стверджувальні; Заперечні; Заперечні; Питальні; Питальні; Непитальні Непитальні

За характером експресії речення поділяються на: окличні; неокличні. Неокличними є речення, в яких немає емоційно-експресивного забарвлення. Їм протиставлені окличні речення, в яких сконденсовано емоційно-експресивне забарвлення, передається емоційно-почуттєвий стан мовця. Окличними можуть бути речення будь-якого різновиду: оклично-розповідні - виражають емоційно-піднесене ставлення до явищ дійсності (Свист! І летить по Вкраїні, летить з моїм серцем!) питально-окличні -виражають питання з відповідним емоційно- експресивним забарвленням: (Звідки летить літо, звідки сили його?) спонукально-окличні- в в в виражають емоційне забарвлення спонукання: (А казали є боги, а казали ж бо - не озирайтесь!)

Виходячи із зазначених класифікаційних ознак, можна зробити висновок, що просте речення – це одиниця мовлення, яка будується за певним зразком, має граматичне значення предикативності і за своєю семантичною структурою виділяє це значення у системі синтаксичних форм, а також виконує комунікативну функцію, для оформлення якої використовується інтонація. Виходячи із зазначених класифікаційних ознак, можна зробити висновок, що просте речення – це одиниця мовлення, яка будується за певним зразком, має граматичне значення предикативності і за своєю семантичною структурою виділяє це значення у системі синтаксичних форм, а також виконує комунікативну функцію, для оформлення якої використовується інтонація.