Родина Демиди Матеріал зібрано та опрацьовано учнями 8-Б класу Криворізької гімназії 127. Класний керівник Шпітко В.В рік

Гранітна стела відкриває вїзд на тиху вулицю імені родини Демиди на старому Інгульці. «Ця вулиця названа на честь родини Демиди, патріотів Вітчизни, члени родини якої загинули в роки Великої Вітчизняної війни: Федір Фомич, Микола Федорович, Раїса Федорівна, Борис Федорович».

Батько Демида Федір Фомич Працював на шахті «Інгулець». Батько та діти приймали активну участь у суспільному житті рудника. В роки війни всі вони стали на захист своєї Великої Батьківщини від фашистських загарбників. Наприкінці 1943 року був арештований та згодом розстріляний на 63-му році життя

Старший брат Іван Народився в 1914 році. Токарював на батьківській шахті. Був секретарем комсомольської організації Широківського району. Перед війною направлений до міста Львів. Всю війну пройшов у діючій армії. Отримав звання підполковника. Був нагороджений високими національними нагородами – бойовими орденами та медалями. Залишився живим. Персональний пенсіонер республіканського значення.

Середній брат Федір Народився 1916 року. В армії із серпня В 1936 закінчив Луганську ВАШЛ. Учасник боїв на ріці Халхин-Гол. Льотчик-випробувач. Командир ланки 402-го винищувального авіаційного полку. Працював на льотно-випробувальній роботі в НДІ ВПС. Загинув 17 вересня 1946 року при виконанні випробувальнього польоту на літаку Ме-262. Похований на станції Московської області. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-й ступеня, медалями, монгольським орденом.

Молодші брати БорисМикола Микола (1918 рік) та Борис (1924 року народж.) активні учасниками партизанського загону Сєднєва Г. М. Розповсюджували новини, рятували молодь від виїзду до Германії. Були арештовані та розстріляні: Борис – 25 січня 1944 р., Микола – 12 лютого 1944 р. – незабаром після загибелі батька. Борис нагороджений медаллю «За відвагу».

Сестра Раїса 1920 року народження. За запрошенням брата Івана виїхала до Львова, де працювала і готувалася до вступу в педінститут. Але почалася війна і під час евакуації доїхала до Сталінградської області, де почала працювати в і стала учасником партизанської організації. Незадовго до визволення від загарбників підпільників зрадили і після важких тортур в листопаді 1942 року розстріляли.

Мати Феоктиста Лаврентіївна Після війни поїхала до старшого сина Івана до Львова. За померлого сина льотчика-випробовувача, Федора Федоровича, була нагороджена персональною пенсією Всесоюзного значення. Пізніше молодша сестра Марія теж поїхала до Львова. Феоктисти Лаврентіївни Демиди не стало у 1975р. Іван помер у Львові на початку 80-х рр. Марія померла в Москві у 1997 році.

Але рід Демиди живий! Онук Федора Федоровича Демиди – Андрій Борисович Демида – нині проживає в Москві та пишається своїми славними пращурами. Дякуємо за надану інформацію та фотоматеріали Краєзнавчому музею Інгульця, учасниці Великої Вітчизняної війни, члену Ради ветеранів Фліорчак Приходько Ользі Матвіївні, а також онуку Демиди Ф.Ф. – Андрію Демиді.