Торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства

Об'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку. Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку – для вилучення і трансплантації органів.

Особливе занепокоєння викликає поширення нової форми сексуальної експлуатації – сексуального туризму, особливо дитячого сексуального туризму. Дитячий сексуальний туризм – це комерційне сексуальне використання дітей людьми, які приїздять зі своєї країни в іншу, зазвичай менш розвинуту країну, для участі в сексуальних стосунках з дітьми. Сексуальний туризм є кримінальним злочином, за який досить серйозно карають у багатьох країнах. Але це також злочин, який дуже важко довести. Серйозність проблеми полягає ще й у тому, що обєктами такого сексуального туризму дуже часто стають неповнолітні та діти. Ураховуючи велику кількість в Україні дітей-сиріт, дітей вулиці та бездоглядних дітей, а також привабливість для дитини заробити гроші, можна очікувати на суттєве зростання злочинності в цьому напрямі.

Якби років сто тому хтось сказав, що у 21 столітті знову виникне рабство, у це, мабуть, ніхто й не повірив би. Але це явище – ще одна ознака нашого часу.На сьогодні торгівля людьми є однією з найприбутковіших тіньових бізнесів у світі – вона дає мільйонні прибутки і знаходиться на рівні з торгівлею зброєю та наркотиками. В пошуках кращої долі їдуть тисячі людей у інші країни. В саме таких умовах і організували злочинні угрупування свій кримінальний бізнес. Експорт живого товару (а предметом торгівлі є жінки, чоловіки і навіть діти) здійснюється у Туреччину, Італію, Іспанію, Німеччину, Балканські та Скандинавські країни, Угорщину, Чехію, Грецію, Росію, ОАЕ, Ізраїль, США.

Складна економічна ситуація в Україні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та необізнаність постраждалих призвели до того, що й наша країна перетворилася на дешевий постачальник робочої сили у інші країни. Особливо гостро ця проблема стоїть на заході України, а саме, в Чернівецькій, Волинській та Закарпатській областях, де величезна кількість громадян, не маючи можливості працювати, вже виїхала на заробіток за кордон. Так, лише у Івано-Франківської області (з майже 1,5 мільйонів населення) 250 тисяч працюють у інших країнах.

Комусь по-справжньому щастить. Але величезна кількість українських емігрантів потрапляють у тенета кримінальних структур або окремих осіб і стають жертвами справжньої работоргівлі. Так, з різних джерел відомо, що близько 40 тисяч українських жінок потрапили шляхом насильства або оману в нелегальну секс-індустрію. Про те, яка кількість людей каторжно працює наймитами на важких роботах, скільки було продано на органи, скільком довелося примусово стати сурогатними матерями, сказати неможливо. Адже торгівля людьми – суто тіньовий бізнес.

За даними Міжнародної організації з міграції, Державного інституту проблем сімї та молоді, деяких інших неурядових організацій, серед українців, які вирушили на пошуки щастя, більшість складають молоді люди віком від 15 до 30. Половина з них вже мають дітей. Виїжджають по-різному. Їдуть до ближніх, до друзів, до знайомих, до родичів, найчастіше навіть не підозрюючи, що їх там чекає. Відомі, наприклад, випадки, коли з торгівлею людьми були повязані родичі або близькі знайомі емігрантів.

Звичайно, торгівля і рабство людьми є лише похідними і частиною проблеми нелегальної трудової міграції – адже поки у нас в країні не зявиться достатня кількість робочих місць, проблема буде існувати. А безробіття в Україні щорічно зростає. Так, якщо в 1995 році нараховувалося лише 161 тисяча безробітних, то вже у 2001 році ця кількість зросла у шість разів і склала 1 млн. 28 тис осіб. Cьогодні ця цифра сягає вже близько 1, 5 млн. людей. В українського безробіття є своя особливість – вона має жіноче обличчя. Так, за повідомленням Державного комітету статистики України, більшість з тих, хто шукає роботу, складають жінки та дівчата..

Форми експлуатації

Де знайти роботу? Найрізноманітніші фірми та посередники пропонують працевлаштування за кордоном – продавщицею у Стамбулі, робітницею на апельсинових плантаціях у Греції, прибиральницею в Німеччині, гувернанткою у Великобританії... Може здатися, що це цілком пристойні роботи, але зауважте: коли ви так думаєте – торгівцям людьми легше спіймати Вас на гачок.

Річ у тому, що без володіння іноземною мовою, відповідної освіти та високої кваліфікації отримати хорошу роботу за кордоном майже неможливо. До того, рівень безробіття в Європі нині дуже високий (так, за статистикою, в країнах Західної Європи нараховується понад 18 млн. безробітних), тому перевагу в працевлаштуванні мають громадяни тієї країни, куди потрапив емігрант. Вимоги ж на ринку праці, особливо для прибульців, дуже жорсткі. Всім відомі історії про щасливих Попелюшок українського походження, що вийшли заміж за іноземця. Проте існують й тисячі інших прикладів, коли заробітки виявилися мізерними, а насильство та безпорадність – вагомими. І повертаються такі жінки додому такими ж бідними, як і раніше, а до того ще й хворими, психічно та фізично зламаними. Якщо взагалі повертаються...

Отже, зачекайте, не поспішайте казати Так на будь-яку пропозицію поїхати працювати за кордон, оскільки необачність може коштувати вам дуже дорого. Краще подивіться: можливо, ви ще не всі можливості використали в України? Якщо ж ви все ж таки вирішили ризикнути, то поміркуйте, чи варто їхати саме у цю країну. На заході люди заробляють гроші тяжкою працею, а не так, як ми бачимо у мильних операх. Дізнайтеся більше про життя та проблеми у цій країні, куди хочете виїхати, аби не мати хибних уявлень про легкі гроші за кордоном.

Є, звичайно, організації, які допомагають нашим співвітчизникам за кордоном. Варто, наприклад, назвати благодійний фонд Карітас, який через свої представництва у різних країнах намагається підтримати емігрантам, які потрапили у рабство. Займається він також й просвітницькою діяльністю. Так, наприкінці минулого року відбулася заключна конференція Міжнародна співпраця в запобіганні торгівлі людьми та допомозі потерпілим, організована благодійним фондом Карітас – Україна, в якій взяли участь представники різних державних та недержавних організацій, що займаються цим питанням.

Не можна сказати, що нічого не робиться для вирішення цієї проблеми і в нашій країні. Так, в 1999 році урядом України було затверджено програму запобігання торгівлі людьми і дітьми на роки, у 2003 році – нову комплексну програму протидії торгівлі людьми, розраховану на період до 2009 року. Крім того, урядом України укладено угоди про взаємне працевлаштування своїх громадян з урядами 9 країн – Литви, Латвії, Польщі, Словаччини, Вєтнаму, Вірменії, Білорусі, Росії та Молдавії. Ці угоди розповсюджуються лише на тих громадян, які вїхали на територію країни для працевлаштування на підставі виключно робочої візи, а не-будь-якої іншої, а також отримали дозвіл на працевлаштування та перебування.

В структурі Міністерства внутрішніх справ України та в обласних управліннях внутрішніх справ створено спеціалізовані підрозділи з боротьби зі злочинами, повязаними з торгівлею людьми. Так, за поданням органів внутрішніх справ за період з 1999 року було порушено понад 850 кримінальних справ. Але всім ясно одне: поки не налагодиться життя в нашій країні, остаточно проблема вирішена не буде. Тому й зрозуміло, чому, за статистикою, потенційними емігрантами з України є нині 76% молодих людей, які просто не бачать тут свого майбутнього. Чи зміниться щось в нашій країні? Дуже хотілося б сподіватися…

У ситуації з торгівлею людьми порушуються такі базові права: Право на життя, свободу та особисту недоторканість: безпідставне затримання чи арешт означають, що вони були здійснені з порушенням чинного законодавства, строк затримання не вказується та не висуваються конкретні звинувачення, а іноді ці затримання закінчуються смертю затриманого. Свобода від рабства: серед видів насилля – примусова праця без оплати чи боргова залежність. Право на свободу від катувань, жорстокого чи нелюдського поводження: особи, які потерпіли від торгівлі людьми, дуже часто піддаються фізичному та психологічному насильству, ґвалтування та катуванням. Під час затримання вони інколи зазнають принизливого ставлення до себе.

Свобода пересування та вільного вибору місця проживання: це право порушується, коли у особи відбирають паспорт та документи для вїзду і перебування за кордоном чи тримають її увязненою. Право на працю, створення профспілок та приєднання до профспілок: особи, які були продані, не можуть створити чи приєднатися до профспілки, а також не можуть нічого зробити для поліпшення умов праці. Право на достатній рівень життя: особи, які потерпіли від торгівлі людьми, дуже часто не мають можливості нормально харчуватися, змушені жити в поганих умовах, їм може бути відмовлено в медичній допомозі. Їм загрожує інфікування у випадку заборони використання контрацептивів.

Право на відпочинок: порушенням прав людини є примушування людей працювати більшу кількість годин на день без вихідного дня. Цей пункт дуже часто порушується по відношенню до хатніх робітниць. Свобода одруження: права жінок порушуються, коли у шлюбі вони не мають рівних прав із чоловіками або коли жінок змушують укласти шлюб проти волі.

Протягом рр., за інформацією Міністерства внутрішніх справ України, виявлено більше 1660 злочинів, передбачених ст. 149 КК України (торгівля людьми), причому щороку кількість виявлених злочинів збільшується ( 2002 – 42, 2003 р. – 89; 2004 р. – 169; 2005 р. – 289, 2006 р. – 262, 2007 р. – 415, 2008 р. – 376 ). Цікавою виглядає статистика справ, які доходять до суду. Так, за даними Міністерства внутрішніх справ України в 2004 р. з 169 зареєстрованих справ до суду надійшло 139. У 2005 – з 289 до суду надійшло 226, у 2006 р. – із 269 надійшло 260, у 2007 – з 415 тільки 357, у 2008 – з 376 до суду потрапило 317. За даними Державної судової адміністрації України, кількість розглянутих апеляційними та місцевими судами кримінальних справ за ст. 149 (124-1) КК України за роками 2004 – 2008 становить відповідно: 36, 62, 74, 96 та 99. Кількість засуджених осіб за торгівлю людьми в 2006 р. становить 86 осіб.