Перша книжка поезій Павла Тичини - «Сонячні кларнети» (тоді писалося «Соняшні»), вийшла друком у 1918 р. Назва збірки це поетичне вираження авторського розуміння гармонії всесвіту.

До збірки входять 44 твори, поєднані між собою змістом і стилем увертюра вірш «Не Зевс, не Пан...» Лірика з пейзажними і любовними мотивами «Гаї шумлять», «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків», «Подивилась ясно», «О люба Інно...», «Арфами, арфами...», «Ви знаєте, як липа шелестить»

Вірші про народне горе, принесене Першою світовою війною: «Хтось гладив ниви...», «Іще пташки...» Україна і революція «Одчиняйте двері...», «По блакитному степу», «Скорбна мати» та інші

ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви знаєте, як сплять старі гаї? Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов'ї... «Я твій», десь чують дідугани. А солов'ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї! 1911

Біле і чорне М.Жук

О панно Інно, панно Інно! О панно Інно, панно Інно! Я сам. Вікно. Сніги... Сестру я Вашу так любив Дитинно, злотоцінно. Любив? Давно. Цвіли луги... О люба Інно, ніжна Iнно, Любові усміх квітне раз ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги... Я Ваші очі пам'ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів! І раптом небо... шепіт гаю... О ні, то очі Ваші. Я ридаю. Сестра чи Ви? Любив

Флора С.Боттічеллі Арфами, арфами Арфами, арфами золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Думами, думами наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде Перламутровий... Стану я, гляну я скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий З переливами: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Любая, милая, чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. Там за нивами: Ой одкрий Колос вій! Сміх буде, плач буде Перламутровий

«Свобода, що веде народ» (фр. La Liberté guidant le peuple) Ежен Делакруа. Одчиняйте двері... Одчиняйте двері Наречена йде! Одчиняйте двері Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть... Одчинились двері Горобина ніч! Одчинились двері Всі шляхи в крові! Незриданними сльозами Тьмами Дощ

Пам'яті тридцяти На Аскольдовій могилі Поховали їх - Тридцять мучнів українців Славних, молодих... На Аскольдовій могилі Український цвіт! - По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадницька рука? Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка... На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! - Понад усе вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих. - На Аскольдовій могилі Поховали їх Аскольдова могила могила-памятник студентам