Іменник частина мови, яка означає предмет або явище, що сприймається як предмет. Іменники називають власне предмети різні речі, знаряддя й засоби виробництва,

Презентация:



Advertisements
Похожие презентации
1. Іменник 2. Прикметник 3. Числівник 4. Займенник 5. Дієслово 6. Прислівник 7. Прийменник 8. Сполучник 9. Частка 10. Вигук.
Advertisements

Самостійні частини мови. Іменник Ознаки іменника Загальне значення (назва предмета) Морфологічні ознаки (рід, змінюваність за числами, відмінками) Синтаксична.
Іменник Іменник – це самостійна частина мови, що означає предметність, відповідає на питання хто? (до істот) і що? (до неістот), виконує синтаксичну функцію.
Пропонована презентація допоможе вчителеві ознайомити учнів з самостійною частиною мови: іменником. Презентація включає основні характеристики даної частини.
ТАБЛИЦІ- СХЕМИ Українська мова 3 клас Вчитель: Онопрієнко Н.В. до вивчення теми ПРИКМЕТНИК ПРИКМЕТНИК.
ІМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ Підготувала: вчитель початкових класів ТЗШ 9 I-III ступенів Грицієнко Лілія Анатоліївна.
Рефлексія - На уроці я буду – веселкою – мої відповіді будуть яскравими та різноманітними. - На уроці я буду – хмаркою – мої відповіді будуть швидкими.
УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. 1. Слова, що є назвами предметів, називаються… а) іменники; б) прикметники.
ІМЕННИК Загальне значення Морфологічні ознаки Синтаксична роль Урок української мови в 6-му класі Автор: Штепа Тетяна Станіславівна НВК ЗШ I-II ступенів.
ТАБЛИЦІ- СХЕМИ до вивчення теми ІМЕННИК ІМЕННИК Українська мова 3 клас Вчитель: Онопрієнко Н.В.
Випишіть збірні іменники**. Колос, студентство, подорож, вулиця, комашня, гора, прокуратура, календар, клас, старостат. Випишіть в одну колонку іменники.
І м е н н и к. Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто ? що ? ( черговий, патріот, птеродактіль ). Предметом у граматиці.
Означення Автори: Вакуленко Валерія Горбунов Федiр Корзун Iлля Березний Максим.
ЧАСТИНИ МОВИ. Частини мови це основні лексико-граматичні розряди (категорії, класи, групи) слів; це великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю.
Слово предмет ознака Дія. 33 Іменник самостійна змінна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає.
Іменник як частина мови. Я всміхнуся сонечку: - Здрастуй, золоте! - Я всміхнуся квітоньці – Хай вона цвіте! Я всміхнуся дощику: Лийся, мов з відра! Друзям.
Тема:Іменник як частина мови Для учнів зі зниженим слухом Вчитель Петренко О.В.
ПІДГОТУВАЛА : ВЧИТЕЛЬ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ТЗШ I-III СТУПЕНІВ 9 Когутовська Ірина Михайлівна.
Асоціативний кущ Хто? Що? Хто? Що? Самостійна частина мови Службова частина мови Будь – який член речення Називає особу або предмет Відмінки Має певний.
-Любі діти! Рідне слово – невмируще джерело, з якого ми пізнаємо навколишній світ, свою родину, свій народ. Сьогодні у вас незвичайна, особлива, можливо,
Транксрипт:

Іменник частина мови, яка означає предмет або явище, що сприймається як предмет. Іменники називають власне предмети різні речі, знаряддя й засоби виробництва, речовини та матеріали, живі істоти (дах, квітка, курка, кущ, мідь, відро, дівчина), це також назви ознак, якостей, абстраговані від їхніх носіїв (гідність, радість, тепло), дій, процесів, станів без вказівок на суб'єкта (рух, творення, пращі).

Загальнокатегоріальне значення предметності, властиве таким словам, передається за допомогою морфологічних категорій роду, числа та відмінка, які є визначальними граматичними особ­ливостями іменника, граматично незалежними, наприклад: Хрес­ти, лелеки, мальви і жоржини були його єдині глядачі (Л. Костенко); Світе тихий, краю милий, моя Україно (Т. Шевченко).

За семантичними ознаками й морфологічними характеристи­ками іменники поділяються на такі лексико-граматичні розряди: а) іменники конкретні й абстрактні (ложка, парк імовірність, розряд); б) назви істот і неістот (студент, дочка технікум, завод); в) власні й загальні назви (Петро, Оксана, Львів, Ятрань, Ка­нада дівчина, хлопець, місто, селище, держава); г) матеріально-речовинні (фтор, золото, кисень, нафта);. д) збірні (кіннота, огудиння, студентство, листя). Іменники розрізняються за родами та змінюються за числами й відмінками, а також мають чоловічий, жіночий та середній рід.

Деякі іменники можуть уживатися зі значенням двох родів чоловічо­го й жіночого, чоловічого й середнього. Це назви осіб, які вказу­ють на певну ознаку, здебільшого негативну. Іменники подвійно­го роду сполучаються із прикметниками на -ий (-ІЙ) та -а (-я), -ий (-ІЙ) та -є (-є), наприклад: злий недоріка і зла недоріка, цей патякало і ця патякало, невиправний ледащо, невиправне ледащо.

Граматична категорія числа іменника виражається у формах однини і множини. Форма множини вказує на кількість чого-не­будь, більше ніж один, наприклад: жук жуки, дошка дошки, дерево дерева. Є іменники, які вживаються лише в однині це речовинні (водень, срібло, пиво, гас), збірні (шкільництво, латат­тя, комашня) та абстрактні (змістовність, сум, лихо) іменники, а також власні назви (Кременчук, Говерла, Нептун, Ворскла, Грабовсь-кий).

Іменники, які вживаються лише у множині, не можуть мати форм однини. Ці іменники поділяються на такі лексично-семантичні групи: а) назви конкретних предметів, зазвичай парних (ворота, двері, ножиці, окуляри, штани); б) матеріально-речовинні (дріжджі, ласощі, крупи, помиї); в) збірні (заощадження, кошти); г) назви дій станів, часових відрізків (дебати, лестощі, заручи­ни, радощі, ревнощі); д) власні назви (Багами, Батумі, Гімалаї, Карпати, Поті, Саки, Ромни, Уди).