Методика навчання української мови в початковій школі Методика вивчення ОРФОГРАФІЇ

Орфографія як предмет вивчення Орфографія Розділ мовознавства, який вивчає систему правил, що забезпечують однакові написання Система однакових написань, яку використовують у писемному мовленні Принципи української орфографії морфологічний історико-традиційний фонетичний ідеографічний (смисловий) Правило правопису певне узагальнення, що стосується написання низки слів, для яких є характерною одна й та сама фонетична або граматична закономірність.

Орфографічні правила Орфографічні правила визначають вибір написань у таких випадках письма: а) позначення звуків буквами в словах (правила правопису слів з ненаголошеними [е], [и], а також із дзвінкими і глухими приголосними); б) написання слів разом і окремо; в) уживання великих букв на початку речення і у власних назвах; г) у разі перенесення слів із рядка в рядок; д) у разі скорочення слів та їх сполук (ВНЗ, фізхвилинка тощо). ОРФОГРАМАосновна одиниця орфографії написання, яке вимагає перевірки, застосування певного правила правопису або звернення до словника.

Формування орфографічної грамотності Завдання: забезпечити засвоєння школярами основних орфографічних понять і правил; розвинути в учнів орфографічну пильність (здатність розпізнавати орфограми як у написаних, так і у сприйнятих на слух словах); виробити на основі теоретичних знань практичні правописні вміння; домогтися запам'ятовування написання слів з орфограмами, які не перевіряються; виховати в учнів потребу звертатися в разі необхідності до орфографічного словника, озброїти їх уміннями користуватися таким словником; сформувати в дітей навички самоконтролю і виправлення допущених під час письма орфографічних помилок. Основна мета засвоєння правопису формування в учнів орфографічної грамотності

Орфографічна дія звернення до правила у разі усвідомлення факту наявності орфограми в слові. розв'язання орфографічної задачі (вибір письмового знака відповідно до правила правопису). постановка орфографічної задачі (знаходження орфограми) Залежить від таких факторів: якісне засвоєння мовних знань; розвинуте мовлення, зокрема, багатий лексичний запас; сформовані аналітико-синтетичні вміння фонетичного графічного, слово­твірного та граматичного характеру; необхідний рівень орфографічної пильності; швидкість виконання розумових операцій.

Орфографічна задача Розв'язуючи орфографічну задачу, школяр має : знайти, розпізнати орфограму; визначити її тип; накреслити спосіб розв'язання задачі; визначити послідовність «кроків» розв'язання задачі; виконати дії згідно з алгоритмом; написати слово правильно. Необхідно навчити учнів: ставити орфографічні задачі (знаходити орфограми); визначати тип орфограми і пов'язувати її з певним правилом правопису; застосовувати правило, правильно користуватись алгоритмом розв'язання орфографічної задачі; здійснювати орфографічний самоконтроль.

Умови формування орфографічної грамотності Розвиток мовленнєвого (фонематичного) слуху і кінестетичних (мовнорухових, або артикуляційних) відчуттів і уявлень. Свідоме й міцне засвоєння теоретичних знань з орфографії, виконання достатньої кількості правописних вправ, різних за ступенем складності й рівнем само­стійності. Розвиток усіх видів пам'яті. Розвинута орфографічна пильність. Розумінням значення слова, усвідомленням його словотворчих і граматичних відношень.

Робота над засвоєнням правил правопису ТИПИОРФОГРАФІЧНИХПРАВИЛТИПИОРФОГРАФІЧНИХПРАВИЛ Одноваріантні правила, які пропонують для однієї й тієї ж фонетичної чи граматичної ситуації лише один варіант написання Двоваріантні правила містять указівку щодо написання, коли є вибір одного написання з двох варіантів. Правила-рекомендації, інструкції щодо виконання дій, пов'язаних із пере­віркою написання слова. ЕТАПИРОБОТИ НАДПРАВИЛОМЕТАПИРОБОТИ НАДПРАВИЛОМ Постановка навчальної задачі шляхом створення проблемної ситуації, метою якої є мотивація вивчення правила. Колективне виведення правила. Робота над формулюванням правила й уточненням необхідного способу дії. Первинне закріплення. Памятки!

Види правописних вправ вивчення, усвідомлення правила, вироблення вміння користуватися правилом, перенесення його на інші приклади, вміння розпізнавати аналогічні написання, поступова автоматизація свідомих навичок Види вправ спостереження над мовою з певною метою; різні види розбору; різні види списування із завданням; конструювання мовних одиниць; творчі. Формування орфографічних навичок І. Вправи на розпізнавання орфограми; ІІ. Вправи на часткове застосування правила; ІІІ. Вправи на повне застосування правила. Мовні вправи - види навчальної діяльності, які ставлять учнів перед необхідністю багаторазового і варіативного застосування набутих знань у різних зв'язках і умовах.

Орфографічний розбір РІЗНОВИДИ РОЗБОРУРІЗНОВИДИ РОЗБОРУ Аналіз морфологічних написань. Поєднання фонетико-орфографічного і морфемного Граматико-орфографічний має на меті пояснити правопис відмінкових закінчень, учні називають граматичні ознаки слова. Фонетико-орфографічний передбачає аналіз фонетичних написань. За своєю суттю й методикою нагадує частковий звуко-буквений розбір. Порядок орфографічного розбору: 1.Знайти орфограму або орфограми в слові (якщо проводиться не частковий, а повний аналіз виділеного слова). 2. Співвіднести виділену орфограму з відповідним правилом і дати визначення цьому орфографічному правилу. 3. Графічно позначити орфограму в слові. Орфографічний розбір може бути повним і частковим.

Фонетичні написання Визначаються вимовою Необхідність навчання учнів вимовляти слова згідно з нормами української орфоепії Методи навчання спостереження аналіз мовних явищ виконання вправ Фонетичний принцип вільне оперування фонемами володіння навичкам звуко-буквеного аналізу й синтезу практичне засвоєння норм літературної вимови Прийоми використання вимовного зразка (прийом наслідування) фонетико-орфоепічний та фонетико-графічний розбори порівняння вимовних дій, слухових сприймань, фонетичної і графічної форми слова

Морфологічні написання Опосредковано спираються на вимову слова Перевірка написання шляхом змінювання слова або добору споріднених слів Етапи засвоєння морфологічних написань: І. Підготовка до вивчення правила і створення умов для його засво­єння ( 12 класи ) ІІ. Вивчення правила, його закріплення й поглиблення з метою вироб­лення вмінь і доведення їх до рівня міцної, свідомої навички ( 34 класи ) ІІІ Подальше повторення в курсі рідної мови в основній ланці школи Вміння школярів: знайти орфограму, що потребує перевірки, і вказати, в якій морфемі вона знаходиться; пояснити, чому слово перед записом потрібно перевіряти; правильно дібрати перевірне слово; обґрунтувати, чому дібране слово є перевірним; самостійно дібрати слово на це правило.

Запам'ятовування історичних написань Методи і прийоми: а) мовний аналіз прийоми фонетичного і звуко-буквеного розбору, орфо­графічного коментування, усного проговорювання; б) зорове запам'ятовування прийоми зорового диктанту, списування із за­вданнями, перевірка слів за словником, виділення орфограм різними способами; в) зіставлення графічної і звукової форм слів: різні види слухових диктантів; г) складання словосполучень зі словами, які треба запам'ятати; д) складання речень, уживання «словникових» слів у контекстовому мов­ленні; е) цікаві форми роботи з використанням слів, що не перевіряються: словесні ігри; розгадування ребусів, кросвордів, загадок; проведення конкурсів, вікторин тощо.

Робота над пунктуацією Принципи пунктуації Структурно-синтаксичний СинтаксичнийСмисловий Інтонаційний Пунктуаційний розбір Алгоритм перевірки однорідних членів і розділових знаків: 1.Назвати синтаксичну одиницю, в якій пояснюються розділові знаки (однорідні члени речення, звертання). 2. Назвати розділовий знак (кома, крапка, знак питання, знак оклику). 3. Сформулювати пунктуаційне правило. 4. Указати на співвідношення пунктуації та інтонації (збіг, розбіжність, Відсутність інтонаційних ознак). 1.Прочитай речення. Скільки в ньому підметів, присудків, другорядних членів? 2. Якщо два і більше, то які це члени речення? Назви їх. На яке питання вони відповідають? До якого слова відносяться (3 яким словом зв'язані)? 3. Чи є між ними сполучник і? 4. Якщо є, то кома не ставиться. Якщо нема, між однорідними членами по­трібна кома (або коми). 5. Перевір написане.

Орфографічні та пунктуаційні помилки. а) чітке розмежування помилок, за які оцінка знижується або ж не знижується; уведення до текстів контрольних робіт в основному лише тих слів, правопис яких доступний учням; б) відмову від негативних оцінок за письмові роботи з розвитку зв'язного мовлення; в) постійну роботу з метою запобігання орфографічним і пунктуаційним помилкам Система контролю й оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь і навичок учнів: Класифікація помилок залежно від: 1. Розділу орфографічної системи. 2. Причини допущеної помилки. 3. Принципу орфографії і пунктуації, який порушено учнем. 4. Частотності помилки. 5. Характеру помилки (груба-негруба).

Робота над помилками 1. Крапка, знак питання і знак оклику в кінці речення. Випиши речення. Постав у кінці його потрібний знак. Наприклад: А хто в цій хатці буде жить? 2. Перенос слова. Поділи слово на склади для переносу. Роби так: оси-ка. Запам'ятай! Одну букву не можна залишати на рядку і не можна переносити на новий рядок. 3. Знак м'якшення на кінці слова. Випиши слово, в якому допущено помилку, правильно. Підкресли знак м'якшення і букву приголосного перед ним. Запиши ще два-три слова на це пра­вило. Наприклад: пень, тінь, сіль. 4. Знак м'якшення у середині слова. Випиши слово, в якому допущено помилку. Запиши ще два-три слова на це правило. Наприклад: сильний, візьми, лялька. 5. Велика буква в іменах, по батькові і прізвищах людей. Випиши слово правильно. Запиши ще два-три слова на це правило. Напри­клад: Андрій, Авраменко Тамара Петрівна, Сашко. Памятка Індивідуальний характер роботи над помилками!