Поезія Ліни Костенко Учні 7-В класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 2 Кіровської міської ради Донецької області Михайленко Віталій і Акатов Кирило

Життєвий шлях Ліни Костенко 9 березня 1930 р. народження відомої поетеси 1936 р. жила в Києві, де й закінчила середню школу 1956 р. закінчила Московський літературний інститут

Творчість Ліни Костенко Перша збірка «Проміння землі» вийшла в 1957 році Перша збірка «Проміння землі» вийшла в 1957 році «Мандрівка серця» (1961) «Мандрівка серця» (1961) «Над берегами вічної ріки» (1977) «Над берегами вічної ріки» (1977) «Сад нетанучих скульптур» (1987) «Сад нетанучих скульптур» (1987) «Неповторність» (1980) «Неповторність» (1980) «Вибране» (1989) «Вибране» (1989) «Маруся Чурай» (1979) «Маруся Чурай» (1979) Це найвідоміші твори Ліни Костенко Це найвідоміші твори Ліни Костенко

Сімя Ліни Костенко Ліна Костенко Дочка Ліни Ольга Пахльовська Батько Ліни Василь Костенко Мати Ліни Віра Костенко

«Доля» Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні були царівен не гірш, а другі – як бідні Міньйони. Хту купляв собі Долю за гріш. А хто – і за мільони. Дехто щастям своїм платив. Дехто платив сумлінням. Дехто – золотом золотим. А дехто – вельми сумнівним. Долі-ворожки, тасуючи дні, до покупців горнулись. Долі самі набивались мені. І тільки одна відвернулась. Я глянула їй в обличчя ясне, душею покликала очі… – Ти, все одно, не візьмеш мене, – Сказала вона неохоче. – А може візьму? – Ти собі затям, – сказала вона суворо, – за мене треба платити життям. А я принесу тобі горе. – То хто ж ти така? Як твоє ім'я? Чи варта такої плати? – Поезія – рідна сестра моя. А правда людська – наша мати. І я її прийняла, як закон. І диво велике сталось: минула ніч. І скінчився сон. А Доля мені зосталась. Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться, – у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці.

«Хай буде легко. Дотиком пера» Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами.

«СВІТЛИЙ СОНЕТ» Як пощастило дівчині в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози – це квітуча вишенька, що на світанку струшує росу. Вона в житті зіткнулась з неприємістю: хлопчина їй не відповів взаємністю. І то чому: бо любить іншу дівчину, а вірність має душу неподільчиву. Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

«Чоловіче мій, запрягай коня» Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки. Чуєш роде мій, роде, родоньку, Чом бурян пішов по городоньку? Роботящий мій з діда-прадіда, Двір занедбаний - Боже праведний. Ой ти ж роде мій, мій ріднесенький, Хоч би вийшов хто, хоч однесенький. Що ж це двері всі позамикані, Чи приїхали ж ми некликані? Девять день душа ще пручається, А тепер вже десь розлучається. Ту морквиночку, тую квітоньку Не прополеш із того світоньку. Люди згадують - ми навідались, От ми родоньку, перевідались... Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня..

«Коректна ода ворогам» Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії. Якби було вас менше навкруги, людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я вас ділю на види і на ранги. Ви мій щоденний, звичний мій тренаж, мої гантелі, турники і штанги. Спортивна форма гарне відчуття. Марудна справа жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію. Спасибі й вам, що ви не мякуші. Дрібнота буть не годна ворогами. Якщо я маю біцепси душі то в результаті сутичок із вами. Отож хвала вам! Бережіть снагу. І чемно попередить вас дозвольте: якщо мене ви й зігнете в дугу, то ця дуга, напевно, буде вольтова.

До 80-ліття Ліни Костенко

Джерела yID=24&offset=93 yID=24&offset= e_sonce_129860/ e_sonce_129860/