1913р. – народився в Алжирі у незаможній родині. Зростав у злиднях. 1923р. – вступає до ліцею, захоплюється боксом. Продовжує навчання в Алжирському університеті на філософському факультеті. Хворіє на сухоти. 1936р.- після закінчення університету подорожує Європою. Враження від подорожі склали першу книгу Виворіт і лице (1937р.)

1939р. – назавжди переїздить до Франції, у період фашистської окупації бере активну участь у русі Опору, підпільній газеті Бій. Після війни працює журналістом. В 50-ті роки пише есе, пєси, прозу. 1957р.- присуджено Нобелівську премію за величезний внесок у літературу, який виявив значення людської совісті. 1960р. – загинув в автомобільній катастрофі.

Міф про Сізіфа Калігула Сторонній Чума

Екзистенціалізм (лат.existentia – існування) Філософська течія, що створювалася працями С.Кєркегора, К.Ясперса, М.Хайдеггера. У літературі найвиразніше виявився у Франції воєнних і повоєнних років (Ж.П.Сартр, А.Камю).

Особистість з усіх боків оточує порожнеча (ніщо). Всесвіт, небеса мовчать. Майбутнє, яке відкривається людській свідомості, є не просто смертю, а пусткою. Особистість залишена сам на сам зі своєю свободою й приречена безкінечно вигадувати цінності, створюючи сенс власного життя. Соціум загрожує існуванню та самороз- виткові особистості, пропонуючи узвичаєні, змертвілі норми.

На перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті; особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої ідеали; поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів; вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості; існування людини тлумачиться як драма свободи; найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.

В основі екзистенціалізму – твердження абсурдності буття. Слово абсурд перекладається як недоречний, безглуздий. Абсурд – це, по суті, розлад. Світ – царство хаосу і випадковостей. Вже самим актом народження людина виявляється закинутою у світ поза своєю волею і бажанням. З моменту появи у світі вона одержує від природи смертний вирок, термін виконання якого їй невідомий. Убивають хвороби, старість, війни, кати, злидні…

Роботу над романом А.Камю розпочав у 1941році, а друком твір вийшов у 1947році. Автор писав, що Чума знаменує перехід від самотнього бунтарства до визнання спільноти, чию боротьбу необхідно поділяти. Роман не варто читати як реалістичний твір. Хроніка зачумленого міста може прочитуватися як у метафоричному плані, так і у символічному.

Епідемія чуми у середньовічному місті

- хроніка жахливої епідемії в Орані. - метафоричне відтворення подій Другої світової війни. - роздуми про абсурд, який осмислюється як форма існування зла. Іл. І.Вороніна -