ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ Розширення та інституційний розвиток Європейського Союзу Презентацію підготовлено Донецьким Молодіжним Дебатним Центром в рамках проекту Стандарти Європейського Союзу в сфері соціальної, молодіжної та громадської політики та роль органів державної влади в процесі їх осягнення, за підтримки Європейської програми та програми Схід-Схід Міжнародного Фонду Відродження.

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ історію європейської інтеграції В літературі розрізняють: історію розширення ЄС

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ Коли говоримо про розширення ЄС - то ідеться передусім про збільшення кількості членів ЄС. Коли говоримо про європейську інтеграцію - то маємо на увазі інституційний розвиток організацій.

Інституційний розвиток ЄС

18 квітня 1951 – в Парижі між Німеччиною, Францією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом та Італією підписано угоду про створення Європейської спільноти з вугілля та сталі (ЄСВС) Інституційний розвиток ЄС 9 травня 1950 – підписано Декларацію Роберта Шумана, яка пропонує створення організації, що контролює видобування вугілля та виробництво сталі в ФРН та Франції

Угоду укладено на 50 років. У липні 2002 Співтовариство припинило своє існування. Інституційний розвиток ЄС ЄСВС було юридичною особою, тому могло бути суб'єктом прав та обов'язків ЄСВС мало власні інституції: Високі власті Спеціальна Рада Міністрів Пленарна Асамблея Суд

Інституційний розвиток ЄС 25 березня 1957 – підписано Римські угоди, на підставі яких утворено Угода вступила в дію з 1 січня 1958 року. Європейську спільноту з атомної енергії (Євроатом) Європейську економічну Спільноту (ЄЕС)

Інституційний розвиток ЄС Також було підписано конвенцію про спільні для трьох Співтовариств інституцій, ними були: Парламентська асамблея Суд Європейських Співтовариств

Інституційний розвиток ЄС Крім того, кожне Співтовариство мало власні інституції ЄСВС: Високі власті, Спеціальна Рада міністрів ЄЕС: Комісія Рада міністрів Євроатом: Комісія Рада міністрів

Інституційний розвиток ЄС 8 квітня 1965 – підписано Угоду про злиття, виконавчих органів трьох Спільнот. ЄСВС, ЄЕС та Євроатом отримали спільні Раду і Комісію З того часу існувало 4 спільні інституції: Парламентська асамблея (нині – Європейський парламент) Суд Європейських Співтовариств Рада (нині – Рада Європейського Союзу) Комісія (Європейська комісія)

Інституційний розвиток ЄС 7-10 жовтня 1979 – відбулись перші загальні вибори до Європейського Парламенту Першим президентом Європейського Парламенту обрано Сімоне Веіл Парламент налічував 410 депутатів

Інституційний розвиток ЄС Єдиний Європейський Акт (1988) зміцнив роль Європейського парламенту – хоч він і далі залишився (і до тепер залишається) не законодавчим, а консультативним органом. Передбачив створення нової інституції – Суду першої інстанції (створений у 1988).

Інституційний розвиток ЄС Процес формування Спільнот та їхніх інституцій завершився у 1950-их роках, наступні документи (Маастрихтська, Амстердамська, Ніццька угоди) тільки змінювали (оновлювали) угоди про заснування Спільнот, пристосовували їх до нових реалій

Інституційний розвиток ЄС Угода також розширила функції Парламенту Маастрихтська угода (1992) запровадила: Інститут омбудсмана, який розглядає скарги громадян держав-членів ЄС на інституції Союзу Комітет регіонів, який має представляти регіони держав-членів ЄС

Інституційний розвиток ЄС Амстердамська угода 1997 року не мав суттєвого впливу на функціонування ЄС Ніццьку угоду підписано 26 лютого Спрямовувався на вирішення інституційних проблем ЄС, пов'язаних із розширенням (зміна кількості голосів, якими володіють держави в Раді ЄС тощо). Інституційна система ЄС мала відчутно змінитися після прийняття Конституції.

Розширення Європейського Союзу

Розширення ЄС Німеччина Франція Бельгія Нідерланди Люксембург Італія 1 січня 1958

Розширення ЄС Німеччина Франція Бельгія Нідерланди Люксембург Італія 1 січня 1973 Данія Велика Британія Ірландія

Розширення ЄС Німеччина Франція Бельгія Нідерланди Люксембург Італія Данія Велика Британія Ірландія Греція 1 січня 1981

Розширення ЄС Німеччина Франція Бельгія Нідерланди Люксембург Італія Данія Велика Британія Ірландія Греція 1 січня 1986 Іспанія Португалія

Розширення ЄС 9 листопада 1989 падіння Берлінської стіни Об'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року Розширило територію Спільноти

Розширення ЄС Німеччина Франція Бельгія Нідерланди Люксембург Італія Данія Велика Британія Ірландія Греція Іспанія Португалія Швеція Фінляндія Австрія 1 січня 1995

Розширення ЄС Переговори про вступ нових членів до ЄС почалися у березні Першим кроком було оцінити законодавство кожного кандидата на предмет його відповідності правилам Спільнот (так званий screening process). Ця оцінка потім є базою для другого етапу – двосторонніх переговорів кожного кандидата з ЄС.

Розширення ЄС 31 березня 1998 із Угорщиною, Польщею, Естонією, Чехією, Словенією та Кіпром розпочалися переговори про вступ до ЄС 13 жовтня 1999 Європейська Комісія дала рекомендацію країнам членам Союзу розпочати переговори Румунією, Словаччиною, Латвією, Литвою, Болгарією та Мальтою. 9 жовтня 2002 Комісія порекомендувала закрити переговори з Угорщиною, Польщею, Естонією, Чехією, Словенією, Кіпром, Словаччиною, Латвією, Литвою та Мальтою.

Розширення ЄС Після переговорів з кандидатами на членство в ЄС остаточне рішення про запрошення цих країн ввійти до ЄС було оголошено 13 грудня 2002 року в Копенгагені. Європейський Парламент проголосував за розширення 9 квітня 2003 року

Розширення ЄС 16 квітня 2003 Угоду про вступ було підписано 10 державами-кандидатами та 15 державами- членами ЄС.

Розширення ЄС Країни ЄС Країни ЄС з 2004 Країни-кандидати

Розширення ЄС Туреччина Румунія Болгарія Хорватія ДАТИ ПОДАННЯ ЗАЯВ НА ВСТУП ДО ЄС

Розширення ЄС Болгарія та Румунія закінчили переговори про вступ 14 грудня 2004 року і мають долучитися до ЄС 1 січня 2007 року. Угода про вступ Болгарії та Румунії була підписана 25 квітня 2005 року в Люксембурзі – тепер вона ратифікується 25 членами ЄС. 11 травня 2005 болгарський парламент ратифікував Угоду про вступ до ЄС

Матеріали Для приготування презентації використані матеріали: Порталу Європейського Союзу: Представництва Європейської Комісії в Україні: Представництво Європейської Комісії в Польщі: