Ольга Кобилянська ЗЕМЛЯ. Земля Осмислення сутності людського бут тя в повісті Ольги Кобилянської "Земля" 1902 р. зявилась велика повість з селянського.

Презентация:



Advertisements
Похожие презентации
Микола Задорожний Галицький селянин - трудівник років 45. Невеликого зросту, похилий. Чоловік Анни. Він тяжко працював усе життя – раніше у наймах, а.
Advertisements

Соціально-психологічна трагічна драма Щасливий, хто мав змогу знайти щастя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватися. Г.Сковорода.
Загальна характеристика твору.. Тема твору зображення духовного занепаду суспільства, яке ілюструє приклад руйнування сімї Нори і Торвальда. Проблематика.
ГЕРІХ ІБСЕН «ЛЯЛЬКОВИЙ ДІМ» НОРА ОСОБИСТІСТЬ ЧИ «ЛЯЛЬКА»?
Система розумового виховання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.
Cовість
Головні герої роману Майстер і Маргарита - люди одружені, але їхнє сімейне життя було не дуже щасливим. Може через це герої шукають те, чого їм так не.
Є перли безцінні На дні, на морському, Ще кращі перлини У серці людському М. Чернявський.
Ольга Кобилянська. Психологічне трактування вічних проблем (людини і землі, злочину і кари) на українському матеріалі у повісті «Земля» Повість «Земля»
Різдвяна пісня у прозі. Тема: «ПРИЧИНИ ДЕГРАДАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ СКРУДЖА ТА ЙОГО ПЕРЕРОДЖЕННЯ ЯК НАСЛІДОК ОСМИСЛЕННЯ СВОГО ЖИТТЯ»
Тема Урок додаткового читання. К. Паустовський Теплий хліб. ©
«Серце віддаю дітям» В.О.Сухомлинський Пристрасть вчительського серця донесеш до юних душ, коли ти сам постанеш перед своїми вихованцями як громадянин.
Що є наше життя?.... Не бійтесь того, що ваше життя має закінчитися, бійтеся того, що воно так і не почнеться Д.Ньюмен.
. Бо ти на землі – людина. В.Симоненко Мозковий штурм Установіть звязок між епіграфом і змістом повісті Земля.
Дружба - це хороша штука І щасливий той, хто її має Й тяжка між друзями розлука Це розуміє той, хто щось про дружбу знає!
Щастя – це життя. Ти людина і ти маєш бути щасливим коли ти живеш…
«Що означає творити себе працею?» Презентацію підготувала Кузьменко Дарина.
Франц Кафка. Своєрідність світобачення та його художнього втілення в оповіданні Перевтілення.
Заглядає в шибку казка. Землю прикрашає казка – блискуче, найкраще у світі золото, те золото, що блищить вогником у дитячих оченятах, дзвенить сміхом.
«Міст Мірабо» (фр. Le pont Mirabeau) вірш, який належить перу Гійома Аполлінера, написаний ним приблизно у 1912 році. Вірш увійшов до збірки «Алкоголі.
Транксрипт:

Ольга Кобилянська ЗЕМЛЯ

Земля

Осмислення сутності людського бут тя в повісті Ольги Кобилянської "Земля" 1902 р. зявилась велика повість з селянського життя – Земля, присвячена батькові письменниці Юліанові Кобилянському.. Провідна ідея Землі Кобилянської підкреслена в епіграфі німецькою мовою: Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша.

Драма - братовбивство через землю дала письменниці змогу проникнути в душу трудової людини, розкрити світ її душевних переживань, важливі сторони народного життя. На прикладі з життя однієї селянської родини О.Кобилянська талановито показала характерні явища тогочасної капіталістичної дійсності, повязані з процесом пролетаризації селянства, посиленням влади землі над трудівником-хліборобом.

Задум повісті народився від глибокого внутрішнього болю, що його викликало бpатовбивство, як наслідок відступництва від законів народної етики,зневаження загальнолюдських цінностей.

У центpі уваги О.Кобилянської - доля сім'ї Федоpчуків. Для Івоніки Федоpчука головне у житті - земля, праця, честь. Він був колись "бідним заpібником", життя змушувало його хилитися "перед людьм и й Богом", тяжко заробляв гроші, щоб потім купити собі землю. Завжди покірний долі, все життя мовчки і тяжко працював на землі. Земля для Івоніки становить зміст його життя. У центрі повісті образ Івоніки Федорчука, якого письменниця наділяє рисами типового буковинського селянина - працелюбного, чесного дбайливого. Така і його дружина. Усю свою силу вони віддали землі. І сина Михайла Івоніка прагне одружити з Парасинкою не лише тому, що вона дівчина добра, роботяща, а й тому, що їхні ниви поряд – граничать між собою, становлять одну рівнину, їх сила однакова – і, отже, після одруження Михайла й Парасинки обєднаються... Та цим мріям не судилося здійснитися.

Молодший син Сава і Рахіра, на противагу Михайлові і Анні змальовані темними барвами. Саву в його лихих вчинках до певної міри ще стримували батьки, від яких він сподівався одержати належну йому частку землі й одружитися з Рахірою. Але батьки були проти цього шлюбу, бо Рахіра не мала землі і була ледащицею і злодійкою. Крім того доводилася Саві двоюрідною сестрою. Підвладний лише своїм почуттям, Сава вирішує таки одружитися з Рахірою. Та вона цілком резонно застерігає його: Як не будеш мати землі, то не зможемо побратися! З чого нам жити? А батько за непослух погрожував усю землю віддати Михайлові – він з дитинства працював на ній, не покладаючи рук. Так старший брат став на заваді молодшому. Усе це, зрештою, призвело до трагічної загибелі Михайла. Його смерть сколихнула село, вона в саме серце вразила старих батьків, зламала молоде життя Анни, вивела з душевної рівноваги Саву, який, хоч і одружився з Рахірою, не знайшов з нею щастя.

Все духовно краще, що є в роду Івоніки, успадкував старший син Михайло – його надія і гордість. Образ цей письменниця подає на повен зріст, показуючи Михайла і в його щоденній праці, і на військовій службі, і в ліричних взаєминах з коханою дівчиною Анною – душевно тонкою натурою, на долю якої випали тяжкі страждання. Михайло, як і Анна, ніжний душею, лагідний вдачею. Він у розпачі й близький до самогубства, коли його забирають до війська.

Читач відчуває всю неслушність такого розвязання проблеми, йому хочеться сказати: не тікати треба від землі, а докорінно змінити, перебудувати на ній життя так, щоб легко, вільно і щасливо дихалося на цій землі трудящим людям. Проте читач не може відірватися від тексту повісті. Нас чарує її розповідь, у якій відтворюються складні психологічні конфлікти, переживання Анни, Михайла, старого Івоніки, захоплює нас якась нова, незвична і разом із тим своя, рідна мова.

Ольга Кобилянська в повісті "Земля" показала нам селянську любов до землі і праці, розчарування селянина в землі, тpагедію, пpичиною якої стала саме земля. Кобилянська показала, що щастя людини не в багатстві, не в землі, а в моpальних цінностях. Вона пеpеконливо доводить: якою б важкою не була людська доля, які б обставини не склалися, тpеба завжди кеpуватися законами совісті.