Казка про Зиму і Весну
Розгулялася Зима, Снігу гори намела По дорогах, по лісах, На деревах, у садках. Все гуляла, танцювала, Шапки білі одягала, І ступивши лише крок, Із Морозом у танок Танцювать пішла в долину, А забравши Хуртовину, До Мороза на гостину
З льоду пить пішла чайок. Аж тут гульк - Розстав сніжок, І зелений моріжок З-під сніжку проріс на світ А на ньому першоцвіт.
І заплакала Зима: « Подивись, прийшла Весна, Ну а я тільки сиділа І нічого не зробила! Не гуляла, не сніжила, Танцювати не ходила! Тануть вже мої сніги, Легко вмерти від нудьги!»
Стало жаль Зиму Весні, Й та сказала «Ти мені скрізь все снігом не вкривай,а іди в далекий край,де чекають вже давно,виглядаючи в вікно білу зиму із снігами діти милі із санками, й часу ти тепер не гай, до діток цих поспішай!»
Усміхнулася Зима:«Дякую Весна-красна!» І спустившися з гори поспіша до дітвори.
А Весна й собі всміхнувшись, До берізки доторкнувшись, Крок ступила тихо, вміло,й все навкруг зазеленіло. І піднявшись ввишині Почала співать пісні!
Потекли замети в світ широкий, сонце ронить промені тепла. Зелень дібров радіє птаство, на ланах гаряча йде пора І сміється гожим днем умита всюдисуща жвава дітвора.