Життя ненародженої дитини Автор Гриценюк Наташа

5 жовтня. Сьогодні почалося моє життя. Мої батьки ще цього не знають, але я вже є!!!

Я дівчинка. У мене будуть світле волосся і блакитні очі. Вже все визначено, навіть те, що я любитиму квіти.

19 жовтня. Дехто говорить, що я ще не справжня людина, що тільки моя мама існує. Але я справжня людина, так само як маленька крихта хліба - все ж таки справжній хліб. Моя мама є. І я є.

23 жовтня. Мій ротик вже відкривається. Тільки подумайте, десь через рік я сміятимуся, а потім і говоритиму. Я знаю, що моїм першим словом буде - МАМА.

2 листопада Я зростаю помалу щодня. Мої ручки і ніжки починают приймати форму. Але мені доведеться ще довго чекати, перш ніж ці маленькі ніжки піднімуть мене.

Щоб я змогла дотягнутися до маминих рук, перш ніж ці маленькі ручки зможуть збирати квіти і обіймати тата.

12 листопада. На моїх руках починають формуватися крихітні пальчики. Смішно, які вони маленькі! я зможу гладити ними мамине волосся.

20 листопада. Тільки сьогодні лікар сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Ах, як вона, напевно, щаслива! Ти щаслива, мамо?

23 листопада. Мої мама і тато, напевно, думають, як мене назвати. Але вони навіть не знають, що я - маленька дівчинка.

28 листопада Сьогодні… Моя мама вбила мене... А Я ПРОСТО ХОТІЛА ЖИТИ…