Волокна Презентація на тему:

Загальні відомості про волокна та їх властивості oВ основі органічних волокон лежить рослинний і тваринний світ. oВ основі неорганічних волокон лежать мінерали. oВ основі штучних волокон лежать природні полімери. oВ основі синтетичних волокон лежать синтетичні полімери.

Хімічні волокна мають ряд суттєвих переваг над натуральними: -Виробництво хімічних волокон потребує значно менше затрат праці; -Виробництво хімічних волокон не залежить від природних, географічних і кліматичних умов і може швидко нарощувати свої потужності.

Існує два способи формування волокна: мокрий і сухий Мокрий спосіб використовується у випадку прядіння волокна із розчину,який подається прядильним насосом, проходить через фільтр, продавлюється через отвори фільєри і потрапляє в розчин, що знаходиться в осадовій ванні. Далі утворені нитки намотуються на бабіну. При сухому формуванні нагрітий прядильний розчин або полімерна смола після проходження через фільєру попадає у вигляді струмків у шахту прядильної машини, в яку подається нагріте повітря. При температурі 80 C відбувається випаровування розчину, струмочки утворюють пучок волокон, який при виході з шахти зєднуються в нитку, підкручується і намотується на бабину.

ШТУЧНІ ТА СИНТЕТИЧНІ ВОЛОКНА Як вам відомо, натуральні волокна бавовну, льон, вовну, шовк виробляють із природних волокнистих матеріалів. Природний полімер целюлоза також має волокнисту структуру, проте вона недостатньо впорядкована, щоб із неї можна було виробити нитки. З цією метою треба перебудувати структуру речовини. Це досягається хімічним шляхом: целюлозу, виділену з деревини, обробляють спеціальними речовинами, продукт розчиняють. У розчині полімерні молекули стають більш рухливими, тепер з них можна формувати волокно (розчинник при цьому випаровується). Таким чином виготовляють штучні (ацетатне або віскозне) волокна, а з них штучний (ацетатний або віскозний) шовк. Волокна можна виробляти і синтетичним шляхом. Людо бавовна полімерний матеріал, мономером якого є целюлозу то вовна і шовк полімери білкової природи, молекули яких утворюються шляхом сполучення амінокислот.

Виробництво будь-яких хімічних волокон можна умовно розділити на 4 стадії Перша стадія полягає в синтезі полімерів; Друга стадія – приготування прядильної маси, тобто розчинів або розплавів та їх ретельне очищення від не розширюваних часток та бульбашок повітря. На цій стадії також відбувається забарвлення розчинів та розплавів;

Третя стадія – формування волокна. Це основна і найбільш відповідальна операція, яка відбувається шляхом продавлювання через фільєру надтонких струмочків прядильної маси. Формування волокна закінчується затвердінням елементарних волокон, при якому зберігається орієнтація мікромолекул. Четверта стадія – це оздоблення волокна: очищення від домішок і обробка жировими розчинами, щоб надати йому більшої слизькості для полегшення виготовлення тканини на текстильних підприємствах. Завершують виробництво волокон сушінням і намотуванням їх у вигляді ниток на котушки.

Найважливішою характеристикою волокон є міцність на розрив. Це довжина, при якій волокно розривається від своєї ваги. Ось показники міцності деяких волокон: шерсть – 12 км, бавовна – 35 км, віскоза – 40 км, капрон і нейлон – 72 км.

Природні волокна – це натуральні текстильні волокна, що утворюються в природних умовах міцні і гнучкі тіла малих поперечних розмірів і обмеженої довжини, придатна для виготовлення пряжа або безпосередньо текстильних виробів (наприклад, нетканих). Одиночні волокна, що не діляться в подовжньому напрямі без руйнування, називаються елементарними (волокна великої довжини – елементарними нитками); декілька волокон, що подовжньо скріпляють (наприклад, склеєних) між собою називаються технічними. За походженням, яке визначає і хімічний склад волокон, розрізняють волокна рослинного, тваринного і мінерального походження.

Волокна рослинного походження Волокна рослинного походження формуються на поверхні насіння (бавовна), в стеблах рослин (тонкі стеблові волокна – льон, рамі; грубі – джут, прядиво з конопель, кенаф і ін.) і в листі (жорсткі листові волокна, наприклад, манільське прядиво (абака), сізаль). Загальна назва стеблових і листових волокон – лубові. Рослинними волокнами є одиночні клітки з каналом в центральній частині. При їх формуванні утворюється спочатку зовнішній шар (первинна стінка), усередині якого поступово відкладаються декілька десятків шарів целюлози, що синтезується (вторинна стінка). Така структура волокон визначає особливості їх властивостей – відносно високу міцність, невелике подовження, значну вологоємкість, а також хорошу нафарбовуваність, обумовлену великою пористістю (30% і більш). Найважливіше текстильне волокно – бавовна.

Таким чином отримували волокна з рослин наші бабусі

Так виглядають цехи по переробці бавовни

Волокна тваринного походження До волокон тваринного походження відносяться вовна і шовк. Вовна - волокна волосяного покриву овець (майже 97% загального обсягу виробництва вовни),кіз,верблюдів та ін. тварин. Вовняне волокно характеризується невисокою міцністю, великий еластичністю і гігроскопічністю, малою теплопровідністю. Переробляють його (у чистому вигляді або в суміші з хімічними волокнами) в пряжу, з якої виготовляють тканини, трикотаж а також фільтри, прокладки і т.д. Шовк - продукт виділення шовковиділяючих залоз комах, з яких основне промислове значення має шовковичний шовкопряд. Гусениця шовкопряда випускає нитка, що складається з двох елементарних фіброінових ниток товщиною близько 15 мкм кожна, склеєних іншим білковим речовиною - серіціном.

Шовк - продукт виділення шовковиділяючих залоз комах, з яких основне промислове значення має шовковичний шовкопряд. Гусениця шовкопряда випускає нитка, що складається з двох елементарних фіброінових ниток товщиною близько 15 мкм кожна, склеєних іншим білковим речовиною - серіціном.