Політика ВООЗ щодо безпеки донорства Ю. В. Кобища Бюро ВООЗ в Україні 7 лютого 2013 року

Політика ВООЗ щодо безпеки донорства «Міністерство охорони здоровя повинно забезпечити ефективне лідерство та управління розвитком національної системи донорства крові, яка має бути повністю інтегрована в систему охорони здоровя» Забезпечення безпеки і наявності крові та її продуктів є життєво важливою відповідальністю громадської системи охорони здоровя. Заходи щодо безпеки крові також відіграють важливу роль у попередженні передачі ВІЛ, вірусів гепатитів та інших патогенів у закладах охорони здоровя

Роль донорства у глобальному світі Джерело: WHO Global Database on Blood Safety, Приблизно 92 млн кроводач відбувається щороку в світі, з них половина – у країнах з високим рівнем доходу; центрів крові у світі. Кількість кроводач складає біля 30000/центр/рік проти 3700 в країнах з низьким рівнем доходів; -У 62 країнах запроваджене повністю добровільне безоплатне донорство. Мета ВООЗ – 100% країн до 2020 року; - Середній рівень кроводач в країнах з високим рівнем доходів складає 36.4 на 1000 населення, в країнах з середнім рівнем і в країнах з низьким рівнем доходів кроводач.

Роль донорства у глобальному світі Джерело: WHO Global Database on Blood Safety, 2008 У 39 країнах не забезпечене тестування на одну чи більше інфекцій, що передаються через кров; -Середній рівень поширеності ВІЛ серед серед донорів в країнах з високим рівнем доходів складає 0.001%, країнах з середнім 0.06% та 0.5% вкраїнах з низьким рівнем доходів;

Глобальна ситуація з донорством

Політика ВООЗ щодо безпеки донорства Національна політика щодо донорства – перший крок у досягненні мети. Національна політика – це офіційна заява уповноваженого урядового органу про наміри, адресовані ключовим організаційним, фінансовим та законодавчим питанням щодо започаткування та розвитку національної системи донорства крові. Інструмент реалізації – Національна програма з донорства та безпеки крові

Ключові елементи Національної програми Служба переливання крові Донорство Безпека донорської крові Використання крові у клінічній практиці

Служба переливання крові Служба повинна підтримуватись урядом з визначенням окремої організації з відповідними повноваженнями, бюджетом та навченим персоналом. Заходи повинні включати: Розробка політики та плану дій Створення нормативної бази Структура та механізми управління Фінансування Створення системи контролю якості – керівництва, стандартні операційні процедури, облік, моніторинг та оцінка діяльності

ДОНОРСТВО (1) Пріоритет 1 – ліквідація системи сімейного та платного донорства, пов'язаних з суттєво великим ризиком поширення інфекцій, що передаються через кров. Залучення добровільних та безоплатних донорів з числа людей з низьким ризиком, які здають кров регулярно, є основою безпечного та стабільного постачання крові та її продуктів.

ДОНОРСТВО (2) Заходи: - Призначення установ та осіб, відповідальних за впровадження програмних заходів з донорства - Розробка Стандартних Операційних Процедур (СОП) - Навчання персоналу банків крові - Визначення категорій донорів низького ризику - Створення реєстру добровільних безоплатних донорів - Розробка процедур відбору та відхилення донорів - Моніторинг поширення гемотрансфузійних інфекцій серед донорів

Безпека крові Служба переливання крові повинна розробити і підтримувати стратегію тестування всієї донорської крові та її продуктів з використанням найбільш підходящих та ефективних тестів, а також кращої лабораторної практики (good lab practice – GLP). Заходи: -Призначення відповідального фахівця -Розробка протоколів тестування, відбору та оцінки скринінгових тестів для застосування на місці -Навчання персоналу лабораторій -Скринінг донорської крові на інфекції, що передаються через кров (ВІЛ, ІПСШ, гепатити) -Впровадження кращої лабораторної практики, включаючи розробку СОП - Планування закупівель та постачання тест-систем т реагентів - Забезпечення холодового ланцюга у зберіганні та транспортуванні крові та її продуктів

Ефективна та безпечна клінічна практика Переливання крові має потенційний ризик гострих та відкладених наслідків, а також передачі патогенних збудників. Ризик може бути знижено шляхом усунення необґрунтованих трансфузій та застосування альтернативних і простіших рішень. Заходи: -Розробка клінічних протоколів щодо переливання крові -Навчання клініцистів, залучених до переливання -Належне застосування профілактики, діагностики та лікування станів, що призводять до необхідності гемотрансфузій (травми, ускладнення в акушерській практиці, причини анемії тощо) -Доступність в/в замісних рідин для корекції гіповолемії, препаратів та пристроїв для мінімізації потреби в цільній крові -Забезпечення ефективного використання крові в клінічній практиці відповідно до національних протоколів - Моніторинг та оцінка клінічної практики використання крові

Дякую за увагу !