Тема 5: Ринок праці та його регулювання. План викладу матеріалу. 1.Сутність, зміст, елементи ринку праці. 2.Функції ринку праці. 3.Моделі, види, різновиди та сегменти ринку праці. 4.Стан сучасного ринку праці.

Ринок праці є система економічних відносин між продавцем та покупцем, а також субєктами інфраструктури, що функціонують на цьому ринку, з приводу обміну специфічними товаром. Ринок праці є механізмом організації процесу обміну та формування ціни на робочу силу (працю, ресурс праці), прояву конкуренції окремо між роботодавцями та окремо між працівниками, що наймаються.

На ринку праці продається-купується специфічний товар робоча сила (праця, ресурс праці), який у процесі обміну між покупцем та продавцем не відокремлюється від останнього, а покупцеві передаються тільки право повноваження використання та розпорядження цим товаром. Специфіка товару обумовлює особливості, склад та зміст елементів, структуру ринку праці.

Ринок праці - суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону масових явищ та процесів, які виникають на ринку праці, з метою виявлення якісних особливостей, взаємозв'язків і закономірностей щодо купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) між економічно самостійними продавцями та покупцями.

Основними суб'єктами ринку праці були і залишаються, як свідчить сучасна практика, роботодавець-покупець і найманий працівник. Роботодавець - наймач, який може бути представлений різними "величинами". Так, в залежності від узаконеної структури відносин власності, це може бути: державне підприємство, акціонерне товариство, громадські організації, приватні підприємства, кооперативи, спільні підприємства тощо. Наймані працівники - це вільні громадяни, для яких робота за наймом - головне джерело доходу, а для роботодавців вони можуть мати різну цінність в залежності від статі, віку, кваліфікації, соціального статусу.

Система відносин на ринку праці складається з трьох основних компонентів: відносини між найманим працівником і роботодавцем; відносини між суб'єктами ринку праці і представниками (профспілки, асоціація роботодавців, служби зайнятості); відносини між суб'єктами ринку праці і державою.

За наявності та відповідного взаємозв'язку всіх елементів і сегментів ринку праці, які необхідні для його функціонування, останній забезпечує виконання ряду функцій: організовує зустрічі роботодавців та найманих працівників; забезпечує конкуренцію на ринку праці як між роботодавцями, так і між найманими працівниками; збалансовує ставки заробітної плати; вирішує питання щодо зайнятості населення; здійснює соціальну підтримку безробітних тощо.

Одна з найважливіших проблем щодо ринку праці є системне дослідження взаємозв'язків і закономірностей з купівлі- продажу робочої сили (робочих місць) між економічно самостійними продавцями і покупцями залежно від конкретних умов, з урахуванням місця, часу та етапу суспільного розвитку.

В сучасний період, коли створюються сприятливі умови формування елементів ринкової економіки (зокрема, підприємництва), та рівності різних форм власності, особливо визначальною ланкою є державна політика зайнятості населення. Вона визначає правові, економічні й організаційні основи зайнятості населення України та його реальний захист від безробіття, а також відповідні соціальні гарантії з боку держави в реалізації прав громадян на працю.

В даний час функціонують різноманітні ринки праці, диференційовані залежно від складу, якостей робочої сили та її споживачів. Для кожного з них характерне поєднання факторів, що визначають особливості та параметри довготермінових тенденцій, середньотермінових коливань та коротко­термінових змін. Виходячи з цього та для врахування цих особливостей ринок праці класифікується за характерними ознаками:

1.За ознакою структури господарства розрізняють такі ринки праці: окремих галузей народного господарства (а в середині їх – окремих підгалузей); окремих видів діяльності; груп господарства з різними формами власності. 2.За ознакою економічного рівня розвитку розглядають ринки праці регіонів, згрупованих залежно від рівня валового національного продукту, рівня оплати праці, доходів населення тощо. 3.За територіальною ознакою виокремлюють поняття "регіональний ринок праці". Первісним його елементом є внутрішній ринок, під яким мають на увазі сферу відтворення та використання робочої сили (або підготовки та використання фахівців), яка обмежена кордонами регіону. 4.За професійно-кваліфікаційною ознакою розрізняють ринки праці окремих професій, спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти. 5.За ознакою джерел робочої сили розглядають ринки праці, потреби яких задовільняються певними навчальними закладами або їх групами, службами зайнятості.

Аналізуючи ринок праці необхідно виділити також передумови забезпечення таких властивостей робочої сили як стабільність і мобільність. До цього ж відносяться й чинники вивільнення робочої сили у зв'язку із зміною попиту на неї, повторне використання робочої сили, підготовка трудящих через цілеспрямоване навчання.

Досліджуючи вплив на зайнятість і потребу в робочій силі беруть до уваги такі важливі чинники: особливості територіальної (регіональної) організації економіки та соціальних структур (у т.ч. підготовка фахівців); сукупність кадрів з певним рівнем кваліфікації та підготовки на даний момент часу; потреба, дефіцит або навпаки - надмірна кількість трудових ресурсів за певної ситуації на ринку; внутрішні критерії (рівень життя, праці).

Таким чином, головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція, яка охоплює всю найману працю і сукупний попит, як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці.

На функціонування механізму ринку праці в Україні, поряд із загальними факторами, впливають і специфічні: структурна перебудова, демонополізація господарського комплексу; рівень збалансованості економіки; конверсія; рівень кооперації з іншими країнами; рівень продуктивності і оплати праці; зміна форми власності; розвиток приватизації та рівень соціального захисту безробітних; рівень державного регулювання та управління ринком праці.